Ми, волонтери, втомились.Втомились щоразу відкривати новий збір і бачити, як він майже не рухається.Втомились пояснювати, чому не все відбувається швидко.Втомились читати повідомлення про те, які ми погані, бо “довго”, бо “не встигли”, бо “обіцяли”.Чому так?Бо війна триває вже четвертий рік.Бо черги є всюди.Бо запитів більше, ніж можливостей.Бо ми — живі люди, а не сервіс 24/7 без збоїв.Ми заїбалися від постійного знецінення.Від тиску.Від відчуття, що що б ти не робив — усе одно “недостатньо”.Ми працюємо без нормального сну.Під шахедами, ракетами, тривогами.І навіть тоді ми не зупиняємось — шукаємо, домовляємось, веземо, передаємо, закриваємо потреби.А у відповідь знову:“Не так”.“Довго”.“Мало”.Та скільки можна?Ми не ідеальні.Ми втомлені.Ми іноді ламаємось.Але ми не зникли. Ми тут. Ми тримаємо цей тил.Якщо хочете допомогти — допомагайте.Якщо знаєте, як краще — показуйте.А якщо ні — дайте нам просто робити свою роботу без постійних ударів з тилу.Бо ми справді дуже втомились.І нам теж потрібна підтримка.😭