3857й день щоденного бігу Сьогодні вранці все мало бути як завжди.3 км - стандарт.Але вчора я познайомився з Артемом - кофаундером української компанії «Техно їжак»І ми домовилися пробігтись разом.Почали говорити - і пробігли 10 км.Перший кілометр - найповільніший, десятий - найшвидший: 4:30.Це було протилежно всьому, до чого я звик.У мене зазвичай навпаки: старт швидкий, фінал повільний.А сьогодні все помінялося місцями.І я зловив один простий інсайт:Поруч із правильною людиною темп змінюється сам.Я не дивлюсь на телефон, не рахую дистанцію - я просто біжу в кайф.Після поїздки в Катар минулого тижня в голові крутиться думка:ми не знаємо, скільки нам залишилось — місяць, рік, десять чи п’ятдесят до кінця життя.І я змінив відношення.Менше дивлюся на цифри та плани,більше - на людей, з якими хочу проходити свої кілометри.Бо є ті, поруч з ким життя сповільнюється.І є ті, з ким прискорюється - природно, легко, без зусиль.Сьогодні був такий ранок.10 км замість 3.Розмова, яка змінює ритм.Сьогодні я щасливий.І знову нагадую собі - життя не про дистанцію,а про тих, з ким ти її долаєш.