TGLIST.COM.UA
Джерело
Анатологія | Звичайно, останній плейлист (альбом “Jazz in the Garden” Стенлі Кларка...
Анатологія
@anatologia
70 Охват/переглядів
2026-10-07 08:31
Повідомлення №1667
Звичайно, останній плейлист (альбом “Jazz in the Garden” Стенлі Кларка) то вже не електронний, а цілком акустичний джаз, проте принципово даний факт нічого не змінює. Тогочасні (та й нинішні) джазмени не концентрувалися лише на одній системі виразних засобів. Вони то «бавилися» новітніми технологіями та тестували «круті» девайси, то суворо дотримувалися інструментального акустичного канону, причому як для постмодерністських fusion-композицій, так і для «старого» модерн-джазу, який критики обізвали загальним терміном post-bop.
Таким універсалом був і саксофоніст, який починав карʼєру у 1978 році в легендарному оркестрі Дюка Еллінгтона під керівництвом його сина Мерсера.
Kenny Garrett 📚
Зберігся запис — “The Duke’s Suite” Мерсера Еллінгтона, соліст Кенні Гарретт.
The Duke’s Suite 🎧
В США саксофоністів завжди було більше, аніж, висловлюючись мовою соціології, робочих місць для них. Чому ж тоді найзатребуванішим сайдменом серед них став саме містер Кенні Гарретт, в чому «фішка»? Чому саме він опинився у перших рядах? Ц и т у ю: «повний, сфокусований і щільний звук… висока ритмічна точність, складні поліритмічні структури… в мелодичному розвитку використання стрімких секвенцій, звивистих хроматичних пасажів, мотивних трансформацій і циклічних побудов… синтез традицій Колтрейна (модальний підхід, духовне наповнення), Паркера (боп-підгрунтя), Майлса Девіса…. глибоке занурення в госпел, R’n’B, африканські ритмічні корені». Вважаю, достатньо для характеристики. І зрозуміло, чому Майлс Девіс обрав серед цілого сонму саксофоністів партнером для власного електропроекту саме Гарретта – споріднена душа, брат по розуму.
Human Nature 🎧
Перший сольний альбом Кенні Гарретта під назвою “Introducing Kenny Garrett” вийшов у 1984 році і був витриманий в post bop style. Партнерами виступили доволі досвідчені музиканти – Малгрю Міллер (ф-но), з яким Гарретт співпрацював ще в оркестрі Еллінгтона-сина, і трубач Вуді Шоу. Наступний альбом (1989) стилістично такий же пост-боп, змінився в квінтеті лише трубач – ним став Уоллес Руні. Два треки з цих альбомів до вашої уваги.
Have You Meet miss Jones 🎧
Feeling Good 🎧
Таким універсалом був і саксофоніст, який починав карʼєру у 1978 році в легендарному оркестрі Дюка Еллінгтона під керівництвом його сина Мерсера.
Kenny Garrett 📚
Зберігся запис — “The Duke’s Suite” Мерсера Еллінгтона, соліст Кенні Гарретт.
The Duke’s Suite 🎧
В США саксофоністів завжди було більше, аніж, висловлюючись мовою соціології, робочих місць для них. Чому ж тоді найзатребуванішим сайдменом серед них став саме містер Кенні Гарретт, в чому «фішка»? Чому саме він опинився у перших рядах? Ц и т у ю: «повний, сфокусований і щільний звук… висока ритмічна точність, складні поліритмічні структури… в мелодичному розвитку використання стрімких секвенцій, звивистих хроматичних пасажів, мотивних трансформацій і циклічних побудов… синтез традицій Колтрейна (модальний підхід, духовне наповнення), Паркера (боп-підгрунтя), Майлса Девіса…. глибоке занурення в госпел, R’n’B, африканські ритмічні корені». Вважаю, достатньо для характеристики. І зрозуміло, чому Майлс Девіс обрав серед цілого сонму саксофоністів партнером для власного електропроекту саме Гарретта – споріднена душа, брат по розуму.
Human Nature 🎧
Перший сольний альбом Кенні Гарретта під назвою “Introducing Kenny Garrett” вийшов у 1984 році і був витриманий в post bop style. Партнерами виступили доволі досвідчені музиканти – Малгрю Міллер (ф-но), з яким Гарретт співпрацював ще в оркестрі Еллінгтона-сина, і трубач Вуді Шоу. Наступний альбом (1989) стилістично такий же пост-боп, змінився в квінтеті лише трубач – ним став Уоллес Руні. Два треки з цих альбомів до вашої уваги.
Have You Meet miss Jones 🎧
Feeling Good 🎧