Ексголова Верховного Суду Князєв за угодою із САП отримав п’ять років реального ув’язнення з конфіскацією майна. Його свідчення допомогли повідомити про підозру іншим суддям ВСУ.

Це результат, який варто враховувати в кожній дискусії про угоди: засуджений високопосадовець і докази для розслідування дій його можливих спільників. Корупційні схеми захищає взаємне мовчання. Учасники знають, хто домовлявся, хто передавав гроші й хто отримував свою частку.

Угода дає одному з них законний стимул заговорити. Далі ці свідчення перевіряють і підкріплюють доказами. У справі Пашинського, наприклад, до обвинувального вироку додалися зобов’язання на 1,1 млрд грн для бюджету й оборони та згода надати викривальні показання. Виконання цих зобов’язань тепер має бути під контролем.

САП повинна мати можливість використовувати співпрацю фігурантів, щоб могти швидше дістатися до організаторів схем. Пом’якшення покарання за угодою має бути обґрунтоване результатом, який отримує держава: доказами щодо інших осіб, відшкодуванням шкоди, поверненням активів і своєчасним обвинувальним вироком.

Практика САП дає конкретні приклади такого поєднання. У справі Князєва, до прикладу, угода передбачила п’ять років реального позбавлення волі з конфіскацією майна. Його співпраця допомогла повідомити про підозру іншим суддям Верховного Суду.

У справі Пашинського угодою закріплено 1,1 млрд грн зобов’язань: 600 млн грн відшкодування до бюджету та 500 млн грн на потреби оборони. Для провадження обсягом майже 150 томів із ризиком спливу строків давності отримання вироку має самостійне значення.

Угоду перевіряє суд, а її невиконання може стати підставою для скасування вироку за зверненням прокурора. Отже, оцінювати потрібно обґрунтованість умов, співмірність пом’якшення покарання та виконання зобов’язань. Саме такі критерії дозволяють визначити, наскільки ефективно САП використала цей інструмент.