ГОЛОБУЦЬКИЙ

Як і очікувалось, маємо послідовну ескалацію агресії поляків. При тому тенденція точно не зміниться мінімум ще років 1,5 - бо Польща готується до виборів (в жовтні 2027 року поляки обиратимуть депутатів та сенаторів). І на контроль цього процесу явно виділений окремий ресурс російських спецслужб, причому далеко не тільки ботоферм.Те, що напади на українців - момент суто політичний, причому ще й зовнішньополітичний (а не тільки внутрішній, через конкуренцію за електорат), факт. Одним з доказів є характер інформаційного тла нападів. У коментарях поляків у соцмережах часто з'являються твердження, що постраждалі українці самі спровокували конфлікт. Також тиражується міт "українське посольство випустило спеціальну інструкцію для громадян із закликом "спеціально провокувати та потайно знімати поляків на відео". У гілках під такими постами поляки залишають сотні гнівних коментарів на кшталт: "Це скандал, влаштовують полювання на поляків!".Наратив "вони самі напали" щодо жертв - цілком впізнавана за Грузією, Україною, Азербайджаном та іншими прецедентами стандартна схема ФСБ. З'явились стандартні вкиди щодо "пільг". Зокрема, добре пішов вкид, що українцям нібито продають бензин чи не втричі дешевше, ніж своїм. Повідомлення про "бензин по три злотих" налаштував ще частку поляків проти українців. "Поки прості поляки платять на заправках по 7–8 злотих за літр бензину, уряд та місцевий нафтовий концерн продають паливо українцям лише по 2,94–3 злотих за літр!", — пишуть у польських соцмережах."Відбирають робочі місця", "дармоїди", "нахаби"... Окрема лінія: "бандерівці", "упівці" і "УПАдліна"="Україна". Ясно що "Волинська різанина" (ніхто не згадує, що це терени України, а поляки там були зайдами) і продовження: "Вони вже роблять нам повторення, підпали, розбої, атаки на поляків". Соцмережі вже певний час не пораються з роллю "випускного клапану": агресія вихлюпується на цілком реальні вулиці. Українці пишуть, що їм лячно відправляти дітей до школи чи в парк. Логічно, що чимдалі більша частка біженців переорієнтовується з колишніх намірів осісти в Польщі на постійно (робота, навчання дітей, бізнес, податки, соцпакет, житло і спокійна старість) на подальшу міграцію (зокрема, до Німеччини). Психологічний бар'єр "іншої країни", "чужих правил", "незрозумілої мови" подолано: життя довело, що не все так страшно, влаштуватись можна. Тож і перспективи рушити ще далі від батьківщини вже не лякають. Хоча частина все ж розглядає і варіант повернення до України (ймовірно, не в останню чергу через загрозливі міграційні реалії в ЄС: засилля африканської і арабської безкарної злочинності). "Ми їхали сюди по безпеку, працювали, платили податки, а тепер страшно ходити вулицями. Треба жити з оглядкою, намагатися не говорити голосно українською у громадських місцях. Думаємо з чоловіком перебиратися далі до Німеччини або повертатися додому, хоча там ракети, але тут морально добивають". Ті ж, хто поки лишається в Польщі, вже заговорили про озброєння та інші інструменти особистої безпеки в разі силового нападу. Але також і про необхідність формування потужного юридичного лобі, щоб напади карались за законом невідворотно і жорстоко, а не як тепер. Крім того, зачепили і тему відсутньої правової і дипломатичної підтримки від української держави (нібито організовувана аж тепер кампанія "покращення іміджу України в Польщі" зі створенням спецкоманди в МЗС - то профанація, як і можливі скарги до Брюсселя). Висновок: оскільки польська влада і політики визнали формування з українців образу ворога електорально ефективним, Брюссель це ігнорує, як і офіційний Київ, викручуватись українські біженці мусять самі. Тож втікачів з Польщі стане більше, процес стане організованішим (бо це теж бізнес, якщо дійшло до певних обсягів міграції). А підкачані п'яні півголі польські білявки познайомляться з методами міцних неграмотних темношкірих хлопців, яким весь закон - це шаріат. А там і буряти підтягнуться через кордон з Білоруссю.

Балтія. Поки передусім Литва посилено зміцнює кордон від Росії. Планує вздовж кордону вирити рівчак від 20 до 150 м завширшки: на це витратять близько €50 млн. Паралельно там, як і в Фінляндії та Естонії, відроджують болота для перекриття шляхів важкій техніці РФ, створюватимуть більше складів з протитанковими їжаками, зубами дракона" та колючим дротом. ==20-150-метровий рівчак на кордоні (без крокодилів поки) - це те, про що ми давно жартували і мріяли. Хтось від 1991-го, хтось дозрів 2022-го. Але це чиста механіка, яка лишатиметься геть не помічною без головного компоненту безпеки. Бо убезпечуватись від Росії Балтія почала не ззовні рівчаками, а зсередини: забороною язика, прибиранням його з освіти, з книг, кіно, театру, з публічного простору, з культури і менталітету. І це при тому, що осілих окупантів і просто агентів "русского міра" там набагато більше, ніж в нас: де-не-де чисельність доходить до 95%, як в прикордонній естонській Нарві. Бо наш приклад чітко вказав на п'яту колону як критичну вразливість суверенітету держави: російськомовні в тилу не лише дають привід для "спеціальних військових операцій", але й відкривають кордони російським танкам та б'ють у спину обороні.

Сумська і Потап щиро підтримали лобістку "хороших русскіх" Олю Полякову. Ну, з Сумською ясно - в неї "певні обставини": дочка в Москві, заміжня за росіянином... І Сумська цим дуже задоволена - принаймні, хвалилась не раз і жодного засмучення від 2022-го не демонструвала, як розповідала про ці "обставини". Та й з Потапом теж нічого складного: в нього сильно впали заробітки, репертуар російський, там його ще не забули... Очевидно, що він і в Юрмалі впав на медійний хвіст Поляковій, і далі продовжує чіплятись, щоб нагадати про себе. Бо як же йому харчуватись... Зрештою, це справедливо однаковою мірою для всіх цих співаків ротом: кожному з них глибоко насрати на бусифікацію, на несправедливість мобілізації щодо простих людей, на неможливість простим людям виїхати... Бо їхній "концтабір" - не про це. Для них "концтабір" - це неможливість заробляти в Росії. Тому вони хочуть, щоб війна закінчилась якнайшвидше і на будь-яких умовах для нас, щоб вони спокійно поїхали рубати бабло до РФ. Ідеально, якби це відбулось ще до зими: щоб встигли на новорічні гастролі і корпоративи.

Полякова як лобістка "хороших русскіх": закономірний розвиток історії. Тепер вона вже Україну порівнює з концтабором, критикує ТЦК ("в суспільстві формується атмосфера страху", ніхто не заступається за затримуваних ухилянтів, "перехожі відвертаються, щоб самим не постраждати"). За її словами, "люди перетворюються на заляканих мишей, які сидять по норах і бояться висунути носа". Але всі ці жахіття вона вивела знов на тему захисту російськомовних, російськомовного контенту і симпатиків "хороших русскіх": мовляв, всі бояться не з тим сфотографуватись, не там заспівати, не так відреагувати. Це ознака, що хтось врешті згадав про погрози Полякової ще на початку 2019-го року? Тоді вона публічно підтримувала Зеленського і погрожувала власною політичною кар'єрою, можливо навіть створенням власної партії. Тільки щодо влади її позиція розвернулась на 180 буквально на очах. Як політтехнолог можу хіба позитивно оцінити такий хід. Адже амністія і квоти у владі всіх рівнів для старих проросійських сил були і залишаються однією з обов'язкових вимог Путіна. Так само експерти відзначали рухи в бік створення нових проросійських партій - більш чи менш "політичних". Але взяти за основу Олю Полякову в кокошніку, дати їй риторику "симпатичної правозахисниці" з позиції "чесного обурення простої людини, не політика"... Недовга бордова кампанія, запуск вірусних відео в ТікТок, Інсті і YouTube, зйомка пари мотивуючих кліпів... І от вже є непогане електоральне ядро і всі шанси як мінімум отримати невелику фракцію в парламенті. Дешево і сердито, як то кажуть. Інша справа, що ефективний політтехнологічний хід все одно буде небезпечним для національної безпеки і збереження суверенітету. Але то вже окрема історія.—Фото Полякової з Зеленським за травень 2019-го: тоді вона пишалась обіймами з майбутнім головою "концтабору".

Полякова вчора знов робила вигляд, що не розуміє суті невдоволення українців через її активне сприяння вибілюванню "хороших русскіх". До чого там були плачі за тяжкою долею Пугачової і Ґалкіна - хтозна. Але Полякова прямо твердить, що росіянам, які обрали Путіна (нагадаю, при владі він вже 26 років, за нього голосували не раз і не два) і платять податки, достатньо виїхати з Росії, щоб мати чисту совість. І українці не мають права в чомусь таких росіян звинувачувати та демонструвати невдоволення. Ну і само собою, Полякова "не ділить людей на хороших і поганих за національністю" - в сенсі, знов, як і у Верховній Раді, захищає "хороших русскіх". Легко і невимушено прокручує звичну маніпуляцію: як "хороший русскій" в Європі може бути гіршим від українського корупціонера у вишиванці в тій же Європі?! А всі росіяни - теж "люди", їх не можна обвинувачувати, бо українці більш винуваті... Полірнула ці одкровення Оля матюками, ще й натицяла факів крупним планом на камеру. І багато кого з українців навіть переконала, що не можна так з росіянами, що там взагалі більше хороших, не можна ненавидіти всіх - так тільки дурні роблять. Бо росіяни образяться. Полякова чимдалі активніше готує собі ґрунт для повернення на російську сцену.

"Квартал", Всього 18 років тому. 2008 рік, Путін винищує грузинів і окуповує понад 20% території Грузії. Для України тоді вже минуло 5 років від інциденту з Тузлою - першою репетицією чергової окупації наших теренів питомим ворогом. До окупації Донбасу й Криму лишалось 6 років. Проблема навіть не в тому, що ми бачимо чіткі наративи Кремля, коли збройний напад Росії і окупацію подають як щось позитивне і смішне. А Грузії і Україні так і треба - все одно ідіоти, неспроможні на самостійне життя і тим більше оборону свого суверенітету. Проблема в нас. "Квартал" просто ефективно виконував запит суспільства - нащо виходити на сцену з жартами, які ніхто не вважає смішними? Люди ж перестануть платити за несмішне. А кожен третій(!) українець тоді назвав агресором Грузію. Двоє з трьох (60,5%) вважали оборону Грузії "неправомірним застосуванням сили". І тільки один з чотирьох вважав агресором Росію. Дивіться. Уважно дивіться. На ці цифри, на сміх бидла, на акторів, на задоволений жирний писок комуніста Симоненка (якого так ніхто і не посадив і нічого не конфіскував). Отак закладався фундамент сьогоднішніх ракетних обстрілів і масових вбивств українців: "Путін вайна начінать, самальот лєтєть, я с ружьйом бєжать, бомба падать, я какать!..". Цікаво таке дивитись сьогодні під акомпанемент падіння бомб на Харків, Одесу, Суми, Херсон, Запоріжжя... Констатувати гірку іронію історії. До речі, ніхто і ніколи не чув вибачень від цих сотень тисяч (чи може й мільйонів) глядачів, які купували квитки і гиготінням підтверджували продюсерам - так, це дуже смішні жарти, молодці, давайте ще!

Польща. Президент Навроцький (ПіС) долучився до цілком прагматичних заяв інших польських діячів - в сенсі, хай українці воюють з лаптямі і гинуть, Польща їх в цьому підтримуватиме. Але все ж не втримався щодо "бандерівців" - мовляв, на теренах Польщі не буде червоно-чорних прапорів. —«Щодо України, пані та панове: так, Польща зацікавлена ​​в тому, щоб Україна та українські солдати якомога краще справлялися з пострадянською Російською Федерацією. Тримати їх якомога далі від Польщі. Це очевидно. Це стратегія польської держави. Нехай вбивають совєтів там, де вони напали - загалом нам, полякам, то не болить. У цьому плані вони завжди можуть розраховувати на нашу допомогу, бо де б не воювали з москалем, Польща допомагає, навіть якщо вона не бере безпосередньої участі у війні [аплодисменти аудиторії]. Таким є стратегічний інтерес Польщі. Але також стратегічним інтересом Польщі є те, щоб не майоріли у Варшаві і в Польщі бандерівські прапори! ...Ми будемо допомагати, але завжди, завжди, завжди, кажучи: Польща понад усе, поляки понад усе!».—От тільки територіальні претензії Кремля на цілу Польщу аж до кордону з Німеччиною офіційно артикульовані у "гарантіях безпеки" МЗС РФ у грудні 2021 року (повні апетити Путіна - на мапі з лекції професора стратегії та політики у Військово-морському коледжі США Сари Пейн). І підозрюю, ціла Польща сама шитиме червоно-чорні знамена, щойно брудний чобіт бурята чи чеченця перетне кордон і рушить до Варшави. Однак навряд Польща настільки загралась в популізм "антибандерівства" з подачі ФСБ (нічого такого - просто спокусились шляхом найменшого спротиву і готових гасел, які їм підсунув ворог через ЗМІ і соцмережі, але і без агентів впливу не обійшлось, звісно), щоб перегнути палицю і таки допустити питомого ворога впритул до свого кордону. Тобто, офіційна Варшава без варіантів і далі підтримуватиме Україну і ЗСУ - просто щоб тримати чимдалі від реалізації сценарій путінських завоювань "після Малоросії". Вони щодня бачать, як це - коли війна триває вже прямо на твоїх теренах і як це відбивається на економіці.Але, з іншого боку, Польща - це демократія. І польські політики цілком можуть з егоїстичних електоральних міркувань так розпалити громадські настрої, що вони зможуть серйозно тиснути вже на такі стратегічні речі як оборона на дальших підступах "оте "хай українці вбивають нашого ворога десь там"). Щоденні напади на українців і "людей з підозрілим акцентом" свідчать, що тенденція вже є і вона закріпилась. І що польські лідери робитимуть з тим, що самі ж створили?

Сьогодні на моєму каналі "Олексій Голобуцький" говоримо про прикру для влади, але очікувану соціологію, ситуацію з Федоровим і Залужним та часткові європерспективи: ✅ Нова соціологія: рейтинги розбили Банкову. Влада почала мочити Залужного й Федорова - чи поможе?✅ За 5 років війна стала нормою - тож і вибори норма, люди змінили думку.Свіжа соціологія від компанії «Соціс» демонструє зміну політичних та суспільних настроїв в Україні. За даними опитувань, у ймовірному другому турі президентських виборів Володимир Зеленський поступається чинним військовим та державним діячам. А в Євросоюзі обговорюють формат обмеженого членства для України через занепокоєння рівнем корупції.Якими будуть наслідки соціологічних зсувів для внутрішньої політики в умовах війни? Чи готова система до кардинальної трансформації та боротьби з корупційними нормами? Що насправді відбувається в ситуації з Федоровим?--Політтехнолог Олексій Голобуцький (понад 25 років в професії) про політику, життя, суспільство, події в світі і іноді про кіно. Працюю, щоб український сегмент YouTube зростав.https://youtu.be/QTuCvDLTosM

"Російський публіцист в еміграції" Владімір Пастухов вражений цензуруванням "Людини-Павука", щоб прибрати Монєточку. І знов лізе розповідати про "справжню позицію українців" і вчить нас жити. А заодно - відкрито насміхається з нашого болю, з того, що бійців, їхніх родичів, просто цивільних після обстрілів, після окупації люто тригерить язик. Мовляв, всі ці страждання українців - це все вигадки і чергові "почуття вірян". Йому краще знати, як насправді - він мешкає "в гущі української мігрантської маси". Пастухов спокійно і впевнено називає "дурнями" і тих українців, чиє життя і нерви знищив російський напад, і тих, хто намагається захистити те, що поки лишилось від наших нервів. А що? Він росіянин, йому не просто можна з нас насміхатись і принижувати - це його велика місія за правом народження. Вчергове маємо змогу переконатись: "хороші русскіє", навіть які народились на окупованих Москвою теренах України, все ж геть не розуміються на українській політиці, суспільних настроях, реакціях тощо. Однак вперто нав'язують свій погляд на Україну як єдино правильний. І цей погляд ніяк не відрізняється від путінського. Їм всім в принципі здається абсурдною така проста річ, що це наша внутрішня справа - як ставитись до окупанта і його язика та "культури", які закони приймати, що забороняти, а що підтримувати. Ні, вони вперто розповідатимуть, що насправді ми думаємо, як насправді ми до чогось ставимось і що ми маємо робити. Ну і, звісно, "колективна відповідальність за вбивства і війну всіх росіян неприйнятна". То святе для всіх "хороших русскіх". ==Найсмішніше, що от цей дев'ятий вал колективного обурення "високодуховної російської інтелігенції" (ну хоч петиції поки не підписували до ООН і Європарламенту) викликали нещасні 3 секунди з телевізора на задньому плані, а не якась концептуальна проблема.

Польща. Соціологи Центру дослідження міграції Варшавського університету твердять, що кожен другий український біженець хоче отримати польське громадянство (25% допускають це в майбутньому, а 26% вже активно займаються тим питанням). При тому 3,5% його вже отримали, 30% мають посвідку на мешкання, 20% перебувають в процесі її отримання. Загалом 64% біженців пов'язують з Польщею своє майбутнє в цілому. 73% планують своє перебування в Польщі як "тривале", 44% - "мінімум ще кілька років" (2022-го таких було 22%). Тільки 28% українських біженців категорично відкидають перспективу лишитись в Польщі. І трохи тільки сьогоднішніх ілюстрацій до цієї соціології. Ченстохов: 48-річна полька втулила кулаком в голову водієві-українцю з криками "Українська шмата, курва!", навіть дитина не змусила стримуватись. Причина: 35-річний водій відмовився зупинятись біля магазину, бо цього не було в замовленні (і отже, це не оплачувалось). Ґдиня: Літній (70-80 років) поляк з ціпком двічі вдарив українку по голові, коли вона розмовляла по телефону на вулиці. Жінку ушпиталено з травмою. Вчора я писав про напад поляка на українку з матюками і кулаками, позавчора - напад поляка на українця, перед тим про напад на білоруску через підозру, що українка, напад на українського юнака на вулиці, напад на українських дівчат...Скільки таких історій за сьогодні трапилось вам? Це вже явно більше, ніж "пара нападів щодня". Не знаю, чи лік вже йде на десятки інцидентів на добу. Як бачимо, українці вже міцно закріпились на позиції "людей другого сорту" для достатньо великої частки поляків. І це не тому, що вони біженці з хитким правовим статусом і споживанням соціалки. Отримання статусу громадянина тільки погіршить ситуацію. Але українці все ще не зважають на це.