Колишній міністр оборони Михайло Федоров, коментуючи запропоновані йому президентом посади, заявив, що не погодиться на жодну іншу, крім очільника Міноборони.--«Я вдячний президенту за всі запропоновані варіанти. Але сьогодні в державі є лише три посади, які окрім військових на полі бою реально визначають хід війни, - президент України, міністр оборони та Головнокомандувач Збройних сил України.Саме тому я не погоджуюся на жодну іншу посаду, окрім посади Міністра оборони.Жодна з інших посад не має реальних повноважень, щоб побороти корупцію в закупівлях».--Схоже, протистояння заходить в глухий кут. Причому це розуміє і влада. Цікаво спостерігати, як провладні «позитивні блогери» масово пишуть, що вже все, тему вичерпано, це вчорашній день, Драпатого призначено, Федорова відставили, хай вже береться за те, що пропонують, бо іншого не буде... Для мене очевидно, що Федоров розуміє – це його унікальний шанс взяти все в свої руки: ту ж тему боротьби з корупцією, тему зв’язків з західними технологічними гігантами тощо. І, можливо, на цьому збудувати наступну сходинку політичної кар’єри. Хоча, звісно, президентський рейтинг (а не рейтинг довіри, не варто плутати ці дві категорії) Федорова залежить від його наступних кроків: чи вийде він за межі вузької суто військової ніші, чи захоплюватиме ширші теми, чи критикуватиме Зеленського... Ну і якщо Федоров твердить, що повернеться тільки в Міноборони, бо тільки там можна боротись з корупцією, - ймовірно, він точно бачить цю корупцію в галузі і весь її обсяг, всі схеми. І йому ясно, від кого ця корупція йде. Так що це для Федорова «вікно можливостей». Адже наступного разу люди з картонками виходитимуть на підтримку вже іншого діяча. Тим більше, зараз європейські (і не тільки) партнери, схоже, більшою мірою на боці Федорова. Тож Федоров цілком може впертись і наполягати на своїх вимогах – якщо вірить, що зможе дотиснути Зеленського в цьому протистоянні (а свіжі рейтинги довіри, де він посунув Зеленського в район Усика, тільки підтримують цю віру). А для Зеленського, найпевніше, все просто, жодного вибору між варіантами, спротив до останнього. Бо малоймовірно, що йому вдасться ще раз обіграти ситуацію з протестами, як він викрутився минулого року з НАБУ. І для багатьох прогинання цьому картонковому майдану означатиме кінець "потужності" лідера. Але ми поки що не можемо це констатувати. Бо категоричні оцінки перспектив успіху Федорова цілком собі заперечуються тим, що ОП вдалося Драпатим перебити головну тему. Тож мінімум частина народу вже розслабилась. Гадаю, п’ятниця і загалом цей вікенд дасть змогу перевірити версію з успішним збиттям хвилі: чи народ все ще виходитиме з картонками за Федорова і наскільки масштабними будуть ці мітинги.