На тлі цього галасу довкола Путіна і Трампа – коли зустрінуться, де, як, про що мають шанс домовитись – вже пішли хайпові вкиди. Зокрема, «Війна закінчиться 1 жовтня» - і якісь доволі заплутані обрахунки і пояснення, ґрунтовані на тому, що Трамп дасть ще 50 днів чи то від 8 серпня, чи ще від якогось моменту...Плюс сьогодні, в «день дедлайну», Путін раптом буквально вибухнув дзвінками: Сі, Моді, останнім центральноазійським союзникам з Казахстану і Узбекистану, Лукашенку... Говорили нібито ні про що: офіційно Путін майже звітував про розмову з Віткоффим. Але ці дзвінки повинні все ж мати якусь логіку. Можливо, реально щось намічається, Путін наважився на якесь конкретне масштабне рішення. А можливо суто для створення враження, ніби Путін на щось готовий – щоб вкотре замилити очі Трампу і виторгувати ще 30-50 днів. Зрештою, головна задача Путіна незмінна: щоб Трамп лишався з ним на зв’язку, а не плюнув і відсунув подалі. Адже Путін все ще сподівається, що Трамп є його однодумцем в боротьбі за переоблаштування світу, в насадженні нової глобальної системи вони мають бути разом!.. Саме тому Путін не хоче втрачати можливість спільних рішень і дій. І Путін, звісно, прагне зустрічі. Не в «троїстому форматі», а сам на сам з Трампом. Звісно, зовсім не для розмов про долю України. Хоча, звісно, в такому випадку доведеться взяти на себе якісь зобов’язання хоча би щодо припинення вогню на якийсь час. А вже на яких умовах будуть ці домовленості про тимчасове перемир’я і як надовго його запланує Путін – то вже інше питання. З іншого боку, маємо доволі цікаву репліку зі звіту Китаю про розмову Сі з Путіним: «Сі зазначив, що простих рішень складних питань не існує, КНР продовжуватиме сприяти миру та переговорам». Цілком можливо, що в перекладі з китайської дипломатичної це означає, що війна тягнутиметься ще довго – «шукатимуть складних рішень складних питань». І Китай контролюватиме процес (саме так можна потрактувати «продовжуватиме сприяти миру та переговорам» на тлі активного заперечення військових постачань Кремлю). Тому більш реалістичними варто, мабуть, вважати дії європейських лідерів, які відкрито готуються до ще 2-3 років війни в Україні.