Хлопчик Олег з Хмельниччини, 35+ рочків, довгий грав у Києві, був на U2, катався на Метро в Одесі. Зараз десь на східному напрямкуНайцінніший досвід аірсофта виявився далеко не той, про який можна було подуматиЗвісно, хто бігав з іграшковим автоматиком все ж краще розумів, що від нього хочуть інструктори на навчаннях. Робота у двійці, трійці, йду, крию, наступ, відступ... Щоправда, таке і не на всіх іграх можна було зустріти, але хоч приблизне уявлення про реальні бойові дії існувалоВ основному це безпека та поводження зі зброєю, вміння тримати її подалі від піску та бруду, не кидати абияк. Ну і м'язова пам'ять... як і звідки дістати магазин, як його заховати та не загубитиВласне спорядження, вміння його підбирати та носити... ось це стало у нагоді відразу. Як носити броню з плитами, де розмістити підсумки у залежності від того, стояти на посту чи повзати під кущами. Спорядження завжди має підбиратися під задачу. Ну і базові навички роботи з рацією теж допомоглиЩо вже казати про здавалося б банальні речі... як ті ж шкарпетки. Які у яке взуття засунути, щоб ноги у кров не стерлися. Не забувати про присипку, щоб десь у спеку у пісках яйца не натертиЦе тонкощі, які не прохаваєш, доки їх не продиваеш. І саме в аірсофті ти все це отримуєш дозовано, безпечно і майже безболісноНавіть якщо на тобі видана броня та каска, ти її підганяєш, навіть ізотрічкою, і вже зручніше носити. Тому що знаєш як. До інших це теж приходило, але з часомЯкийсь час у мене було відчуття, що я на дводобовій грі, де спершу створюєш побут, а потім вливаєшся у процес. А мені це було як щось звичне. Особливо допомагало знаходити з людьми спільну мовуЯ бачив чимало "піджаків", як я, але це були ну вже зовсім мамині царапинки, відірвані від босяцього життя, частиною якого у мене був аірсофт. Ці бідосі були просто у шоці від побуту і взагалі всього, що їх оточувало