27 січня світ відзначає Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту. Це дата, яка нагадує не лише про масштабний злочин нацистського режиму, а й про саму природу імперій — прагнення утвердити свою силу через знецінення, витіснення й фізичне знищення «інших».27 січня 1945 року світ уперше побачив, до чого призводить така логіка. Цього дня було звільнено Аушвіц-Біркенау, найбільший «табір смерті». І правда про масові вбивства, депортації та системне знищення людей стала незаперечною (хоча і тут довелося боротися за справедливість). Євреї, роми і сінті, люди з інвалідністю, представники різних соціальних і етнічних груп стали жертвами режиму, для якого різноманіття було загрозою.Сьогодні ці паралелі звучать особливо гостро. Ми віримо, що світ так само побачить і злочини, скоєні в рос-ких катівнях, і що відповідальність за них буде невідворотною. Історія показує: правда рано чи пізно стає публічною. А безкарність не може тривати вічно. Ці нескінченні ряди дерев’яних «ліжок» здаються знайомими. Саме ці — з Аушвіца. Вони давно стали одним із найвпізнаваніших візуальних символів Голокосту, доказом злочину, який світ визнав і задокументував. Але за цим зображенням стоїть і тривожне запитання: скільки таких місць було й залишається поза кадром, без назв, без музеїв і без вироків?Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту — це не лише про минуле. Це про відповідальність сьогодення: захищати право кожної людини і кожної спільноти на існування, гідність і різноманіття. Захищати етноси, культури, мови — як основу демократичного й вільного суспільства.Світла пам’ять усім, кого знищили злочинні режими🕯