💔26 квітня — дата, яка назавжди закарбована в історії України. 39 років тому на Чорнобильській АЕС сталася найбільша техногенна катастрофа в історії людства. Але трагедією її зробила не лише вибух, а й цинічна реакція системи.радянська імперія не бачила в людях цінності. Вона бачила ресурси. Вугілля, зерно, нафта, життя. І саме так поставилися до тих, хто першим приїхав до палаючого реактора: без засобів захисту, без інформації, без шансів.Тисячі ліквідаторів пішли в саме серце катастрофи, не знаючи, наскільки смертельним буде цей виклик. Вони діяли швидше, ніж держава. Вони захищали не лише Україну — весь світ.Імперія не змінюється. Сьогодні ми знову бачимо, як усе, до чого торкається москва, перетворюється на руїну й попіл. Її «звільнення», про яке вона кричить на кожному кроці, — це смерть, знищення і втрата. Це те саме знецінення людського життя, яке ми вже бачили у 1986-му.Чорнобиль — це не лише історія про атом і вибух. Це історія про байдужість і знецінення. Про те, чому ми не маємо права забути і чому мусимо вибороти своє право бути незалежними.Дякуємо всім, хто опинився між вогнем і народом у 1986-му. Тим, хто врятував світ ціною власного здоров’я і життя.І сьогодні — пам’ятаючи Чорнобиль і всі злочини імперців — ми продовжуємо боротьбу.