Про ДБР, Vyriy і про квантовий(і) модерн(и), в якому ми живемо. Коли правоохоронний орган приходить до бізнесу — відбувається квантове вимірювання. І, як це буває у квантовій логіці, воно каже більше про спостерігача, ніж про об’єкт. Так, коли ДБР прийшов до Vyriy Industries — це вимірювання показало не стан Vyriy Industries, а, власне, що таке ДБР.ДБР сьогодні існує в суперпозиції двох станів: «правоохоронець» і «інструмент». І колапс йде не туди, куди хотіли б слідчі (вірніше ті, хто ними керує). Громадянське суспільство формує висновок: це переслідування медіа (Бабенко увійшов до власників «Бабель», «Бабель» дав розслідування про «Скелю» — і це призвели до відповіді). Чи є інша думка? Так — але вона радше про вимагання грошей у ефективного виробника дронів з боку неправоохоронців. Розслідування зловживання з боку бізнесу якщо і є в версіях, то явно не серед ТОП-3. Це раціональне суспільне очікування (баєсівські умовні ймовірності), вибудуване роками. І Печерський суд вчергове таке очікування «відкалібрував»: за один робочий день, ще до подання позову, забороняє журналістам публікувати розслідування про 143 об’єкти нерухомості брата директора ДБР. 7 липня ДБР іде з обшуками до незручного медіавласника. Хвильова функція колапсувала сама.Тепер головне в квантовому модерні. Дракон — це не Сухачов. Спокуса зробити Дракон особою — це стара модерна логіка: назвати, локалізувати, зрубати голову. Але на місці зрубаної голови Гідри виростає нова. Зміна директора ДБР нічого не змінить, бо Дракон тут — не людина, а конфігурація: безконтрольна підслідність «усього», відсутність незалежного добору керівників, зрощення органу з тими, кого він має перевіряти.Ось чому реформа ДБР це не стільки умова першого кластеру переговорів про вступ до ЄС. Потрібно змінити умови, за яких цей Дракон взагалі виникає — підслідність, контроль, незалежний добір за моделлю НАБУ та БЕБ з реальною роллю міжнародних експертів.Суспільна довіра надважлива для модернізації. Очевидно, що якщо б Vyriy Industries перевіряли НАБУ чи БЕБ, то ми мали б іншу суспільну реакцію. Якщо шукати Дракона в очільниках ДБР, ГПУ, Фінмону, то складно побачити умови, за яких справжній Дракон виникає між держорганом і громадянином. Антидраконівська стратегія, відповідно, має бути екологічна: від «раз і назавжди перемогти зло», до створити і підтримувати умови, за яких жоден орган не може концентрувати владу за відсутності суспільної підзвітності, інклюзивної, ефективності.Питання не тільки в тому, чи є політична воля ці умови створити.Питання в дорослості суспільства: заміть відстоювання позиції в рамках окремих кейсів —вимагати системних трансформацій. Пишу в очікуванні, що наша з Аллою Петренко стаття про Драконів і модерни нарешті буде опублікована.