Моя позиція залишається такою:1. Переговори не мають сенсу через відсутність зони для компромісу — інтереси є повністю конфронтаційними. Відповідно, переговори які можуть призвести до фактичної капітуляції або значних територіальних поступок — це пролог нового етапу війни. 2. Гарантії безпеки не працюють, якщо їх не дотримуються або якщо вони не підкріплені реальною силою і довірою. Потрібний реальний автоснапбек (описував раніше, в коментарі посилання).3. Захід не матиме ресурсів, політичної волі (особливо напередодні зміни влади у кількох європейських країнах) для тривалої підтримки і для збільшення військової допомоги (не кажучи вже про реальну військову участь).4. Час грає на користь росії: демографічно, ресурсно, інфраструктурно, навіть економічно (незважаючи на катастрофу, що наближається в економіці рф, проте є сценарій зростання підтримки рф з боку Китаю і зменшення допомоги Україні з боку ЄС).5. Єдиний позитивний шлях для демократичного світу — перемога України. А значить — нищівні економічні санкції (в тому числі вторинні), радикальна технологізація СоУ, збільшення інвестицій саме в український оборонно-промисловий комплекс, військова підтримка в збитті ракет і БпЛА над територією України і зброя для далекобійних ударів по території рф.