#question Від підписників:Всім добридень! У мене до спільноти є екзістенціальне запитання. Зараз проходжу діагностику на РДУГ, але симптоми дуже виражені і дуже довго заважають багатьом сферам життя, тому вже приймаю два види АД і бупринол 300 мг. Почуваюсь все одне переважно погано і постійно скативаюся у думки, що я занадто не така для всей цей складності життя, яка зараз коїться. Не можу позбутися відчуття, що, щоб жити більш-менш хоча б середняково, мені потрібно прилагати таки титанічні зусилля, які інші люди не прилагають взагалі за все життя. Це тягнеться ще з дитинства, коли мене постійно порівнювали з тими, хто був "краще" за мене і на кого мені було потрібно рівнятися. Я тільки вступаю за шлях розбору цих травм, але є постійне відчуття того, що це життя взагалі не предназначено для людей з РДУГ і моїми особливостями. Мені, щоб триматися просто, вставати з ліжка, щось робити, а потім заснути постійно потрібні ліки. Я почуваюся як хронічно хвора і не можу позбутися від цього. Я працюю, щоб купити ліки, щоб працювати. Якась дуже прикра історія. Не можу придумати, за що зацепитися, щоб вибратися з порочного кругу таких думок. Може, хтось поділіться своїми думками на цей рахунок, як ви відчуваєте це життя, що дає вам сил?