#support #adviceВід підписників:Тільки що мене видалили з робочого чату, тож звільнили. З одного боку радий що той кошмар з щоденним примусом себе до праці закінчився. Лежу зараз просто вичерпаним, стримуючи сльози.З іншого боку, моя одвічна мрія на те що присвячу своє життя програмуванню і творенню, знову провалилась. Чесно, я не бачу себе в чомусь іншому окрім цього.І попросту.. я не знаю.. не знаю що з мною.. що робити далі.. я розгублений.. уже не вірю що ці зусилля мають який небудь сенс. Не так уявляв свою середину 20-х років. Не розумію чому є таким нон стоп вичерпаним. Чому не можу, черз не можу, робити те що роблять інші Вокруг люди мені кажуть: "Життя не є таким простим", "Усім важко на роботі", "Усі терплять"..І я в це ладний повірити. Тіки чому.. чому.. як би не старався, як би не стискав зуби, усе закінчується так само. Може я справі не достатньо старався?З сторони мабуть так і виглядає. Але.. я протягом цих декількох місяців намагався себе змушувати, як тільки міг. Але.. алеУ цьому є якийсь сенс? Якщо й так з сторони виглядає на "нічого не роблення". А може я собі все видумав. І на справді я до мозга кісток лінива людина котра навіяла собі оту всю "слабкість" ітп