Вчора прочитала першу п'єсу Генріади Шекспіра — "Річард ІІ". Я ніколи не читала його історичних п'єс, хоча знаю багато уривків і цитат, як і будь-який перекладач, бо ж англомовні автори цитують його як нарвані. Частіше, звісно, трагедії і комедії, але історичні теж трапляються.
Не буду вас (і себе) зранку мучити історичною достовірністю, порядком, в якому треба читати Генріаду (є різні версії) тощо. Просто є собі король, який пів п'єси робить дивні речі: то дозволяє дуель двом аристократам в конфлікті, то забороняє, то засилає одного з них на десять років, а тут його тато (дядько короля) робить сумне обличчя, і король такий: "Дядя, ти шо, образився? ну на шість тоді".
Ну і цілком передбачувано засланець повертається, скидає короля, наказує посадити в Тауер, а потім (очевидно, король встиг його покусати своєю нерішучістю) — а ні, в Помфрей. Тут короля всім (ну не всім, а багато кому) стає шкода, починається повстання за нього проти нового короля (це Генріх 4, щоб ви не плуталися), він повстання придушує і спересердя каже щось в дусі "та вбийте вже його хто-небудь, дістав", а коли один з його підданих це робить, король каже — ну спасибі, звісно, але вбивати королів гріх і тому я тебе тепер не люблю. Фінал.

Я чесно скажу, що взагалі не фанатка Шекспіра (ну тобто так, люблю місцями, але не ах-ах), тому найбільше в п'єсі мені сподобалася лайка. Оце він вміє дуже добре. Я навіть згадала, як кілька років тому в одній з книжкових груп одна учасниця купила календар, який якось так і називався, типу "прокльони від Шекспіра на щодень", і постила щодня фото.

Наступний в нас, здається, Генріх V, про якого я пам'ятаю тільки, що він переміг в битві при Азенкурі і помер від дизентерії. Припускаю, що п'єса присвячена першій з цих подій.