Прокинулась о 5:30, в 6:00 відключення. За пів години встигла вмитися, погодувати котів, прибрати за котами, зварити кави, розв'язати Wordle, Connections, and Strands, переключити роутер на Екофлоу, застелити робоче місце, влягтися на нього і написати пару робочих листів. Світло вимкнули. Я перевірила, чи зручно буде працювати з автономною лампою з гнучкою шиєю, про яку я вчора згадала. Скрутила їй шию так, що не відсвічує і зручно.
Світло ввімкнули.
Тобто я, звісно, дуже рада, але можна було так сильно не поспішати з усім 😁

А вчора я #дочитала "Любого друга" Мопассана в перекладі Валер'яна Підмогильного. Я от теж іноді перекладу щось і думаю потім: а чи не написати мені фанфік-рітелінг? А потім згадую, що я не Підмогильний, і не пишу.
Якщо серйозно, то Мопассан особисто мені йде веселіше, ніж Бальзак. Але я знову не розумію, що це і навіщо це. У "Місті" ми бачимо якийсь розвиток персонажа, якісь там його внутрішні процеси. Тут ми бачимо: от дивіться, який буває мудак. Ану, що він іще утне?.. Я знаю, який буває мудак. І мені лише помірно цікаво, що він утне.
Коротше, знову не полюбила я французьку класику.

На ніч хотіла трохи почитати Підмайстру, але там почалося таке, що почитала я не трохи, тому не виспалася от вопше. Ще і прокидалася цілу ніч з думкою "пора вставати, бо в 6 вимкнуть", дивилася на годинник і усипляла себе, підраховуючи в голові, скільки залишилося часу до різних дедлайнів і скільки залишилося знаків у цих книжках, і намагаючись ділити друге на перше. Нормальна людина б від цього не заснула, а навпаки 😁 Але все, треба втілювати в життя те, що я там наобчислювала. Усім гарного, тихого, продуктивного.