Марусія досягла дзену. О третій ночі гахає десь поруч, в усьому селі засвітилися вікна, я встаю і йду покурити, якщо вже розбудили, Орисія бігає по стінках, уламки ще сиплються — ця королева спить на кріслі. Розплющила одне око, коли ми з Орисією тяглися і скакали мимо неї до камінної, і далі спати.

Читаю Софокла з величезним задоволенням. "Аякса" можна спокійно ставити на сцені зараз, троянців вдягти в москальський піксель, а так навіть лексику не дуже треба міняти. До речі про лексику, місцями, здається мені, я бачила в перекладі Назара Ващишина підморгуваня від Байди-Ніщинського.

"Електра" чому, власне, називається "Електра", якщо вона там тільки ниє як Гамлет? І тільки Орест щось реально робить. З іншого боку, Гамлет теж називається "Гамлет". Шкода, що в опері Штрауса по "Електрі" немає Пілада (безсловесного в Софокла) — можна було б його тягати по сцені, як гуся в львівській постанові "Лоенгріна". До речі, я не пам'ятаю, чи в опері висвітлюється той момент, що Клітемнестра вбила Агамемнона взагалі-то не тому, що він їй набрид і вона хотіла одружитися з тим, як його, хай буде Клавдій, а тому, що Агамемнон приніс в жертву її (і свою) доньку. Наскільки я пам'ятаю, донька вижила, але не через брак зусиль Агамемнона. Та він ще й Кассандру привіз з війни, якщо я не плутаю. Коротше, сволота був той Агамемнон.

П'єси читаються не швидко, попри (поки що) прекрасні переклади, що вже згаданий п. Назара, що Андрія Содомори в "Електрі". Далі буде Тен. А не швидко, тому що коли я з розбігу неправильно подумки ставлю наголос і збиваю ритм рядку, то завжди задкую і читаю спочатку як положено 😁

Ну і останнє, але не за значенням — з Днем перекладача, любі колеги й читачі! На одному з майстеркласів на минулорічному Транслаторіумі на запитання "Що для вас переклад?" я трохи по-дебільному відповіла "життя", бо так є. Отак я собі уявляла своє найкраще життя років з десяти (хіба що думала, що перекладатиму на друкарській машинці, обкладена паперовими словниками), і таке воно ттт і є. Піду його жити, бо знову трохи вибилася з графіку: довелося вкотре захищати й обґрунтовувати скрипниківку для чергового замовника :) Це не найулюбленіша, але, на жаль, неуникна частина роботи.