#дочитала "Правдиву історію" Лукіана в чудовому, якщо ви сумнівалися, перекладі Назара Ващишина. Тут, звісно, можна написати дифирамб, рівний за обсягом книзі, але не дозволяє битва з роботою і врожаєм. Тому коротко:Усі три твори в збірці — це сатира і пародія на різні сучасні Лукіану жанри й авторів (спойлер: включно з ним самим), і, мабуть, можна насолодитися ними більше, якщо ці алюзії можеш знайти сам, а не прочитати про них у примітках. Але оскільки примітки є — навіть з такими напівзнаннями, як у мене (чи на чверть знаннями, чи на 10 % — не знаю, як поміряти :)) насолодитися таки доведеться можна.Мені найбільше сподобалася власне "Правдива історія", бо її об'єкти знущань (Геродот і, мабуть, Одіссея?) мені більш-менш знайомі, на відміну від античних філософських творів, які мене судом не засудять читати. Але пародію — з нашим задоволенням. Особливо приємно почитати Лукіана після Плутарха, як palate cleanser від моралізаторства останнього :)Ну і, як я вчора писала, це просто ржака. Кажуть, скоро буде нове видання в "СіС" з якимись додатковими творами, доведеться ж і його купляти, а.Все, назад до срібних копалень.