Характер — це не алібі. Як правильно відповідати на «У мене такий характер».З погляду психології, характер — це сукупність стійких рис, звичних реакцій і способів поведінки, що формуються і змінюються під впливом досвіду, усвідомлення та волі людини. КПТ, нейропсихологія і особистісна психологія сходяться в одному: людина здатна коригувати свою поведінку, навіть якщо їй «так звично».Коли людина говорить:«Ну в мене такий характер», — вона одразу робить три речі. 1. Знімає з себе відповідальність. Не «я обираю так діяти», а «зі мною нічого не можна зробити». 2. Виправдовує агресію, різкість або ігнор. Фраза перетворюється на індульгенцію на тиск, грубість і порушення меж. 3. Знецінює ваші потреби. Ваші почуття в цей момент стають «менш важливими», ніж її або його зручність не змінюватися.Як правильно на це відповідати.Тут не працюють суперечки, докази чи виправдання. Працює прийом «удар у намір». Ви не обговорюєте характер. Ви називаєте справжній зміст поведінки.Приклад формулювання:«Характер — це те, на що можна впливати. Коли ти прикриваєшся цією фразою, по суті ти кажеш, що не хочеш враховувати мої потреби».Або м’якше, але так само точно:«Якщо ти називаєш це характером, значить, ти просто не вважаєш за потрібне щось змінювати, навіть якщо мені від цього погано».Психіка людини влаштована так, що вона може захищатися від звинувачень, але губиться, коли називають її намір, а не атакують особистість.Ви не говорите: «Ти поганий», «Ти неправий».Ви говорите: «Ось що насправді зараз відбувається».І відповідальність повертається туди, де їй місце.Запам’ятайте формулу: характер — це не алібі. Це зона відповідальності. Доросла людина може обирати, як з вами поводитися. І ви маєте право це позначати.