Ви подивилися пост іншої людини, і у вас виникає біль. Чому так відбувається?Одна жінка розповідала мені, що заздрить, коли бачить, скільки лайків зібрав чужий пост.Інша поділилася, що ревнує, бо її молодий чоловік, з яким вона нещодавно познайомилася, працює фітнес-тренером і викладає в соцмережах відео, де займається з клієнткою.З третьою взагалі довго розбиралися – не ревнощі, не заздрість, тоді що? Також її партнер, з яким стосунки тільки вибудовуються. У відео, розміщеному в сторіз, він просто на природі, отримує задоволення.І виявилося, що біль виникає тому, що він «отримує задоволення без неї, а вона ніби не частина його життя і не потрібна».Іншими словами, зовнішній світ відображає нам наші внутрішні дефіцити, хоча більшість із нас хочуть перекласти за це відповідальність на соцмережі та на людей, які публікують у них своє життя.З певного боку це зрозуміло, адже біль справжній, інколи дуже сильний.Коли ми розбирали історію клієнтки, яка ніби «не потрібна», поки її партнер насолоджується життям без неї, я припустила, що, можливо, її часто залишали батьки, які «жили своїм життям» і не помічали, як їхня донька страждає від нестачі уваги.Жінка все підтвердила. Справді, батьки постійно працювали. Але головне, вони ніяк не підтверджували її значущість.Наприклад, так: «Я завжди пам’ятаю про тебе, навіть коли працюю». Або так: «Як я радий, що після роботи зустрічаю тебе». Або якось інакше позначити важливість доньки, щоб вона не почувалася непотрібною.Важливо: нам не потрібно мати якісь особливі переваги, не потрібно бути «хорошими», не потрібно догоджати й підлаштовуватися, щоб нас любили.Нам потрібно бути впевненими, що з нами все гаразд, що ми можемо бути любленими без умов.У деяких людей є такий досвід у житті, і вони щиро не переживають через те, що у їхніх друзів, партнерів і дітей є власне життя.Але поранені в дитинстві відмовою у цінності потребують реабілітації, потребують того, щоб самі повірили, що з нами все добре, і завжди було й буде добре.Навколишній світ стає нашим тригером, тобто підіймає травматичні пласти, а наше завдання – не нарікати на дзеркала, а, озброївшись практиками, виростити в собі відчуття власної цінності й зробити його остаточним, щоб більше не залишалося жодних сумнівів.