#творчістьДІМ ДЛЯ КОЖНОГО- І як це – всюди носити на собі свій дім? – молодий лис Ло спинився біля виноградного равлика Роні, який оглядався обабіч, вилізши на здоровезний лопуховий лист. Роні наставив на нього свої довгі дивні очі та відповів:- Те, що любиш, важким не буває… Важко не мати дому.- Згоден, - сказав Ло. – Але ж твоя домівка завжди з тобою. Це, мабуть, дуже зручно.- Усі ми носимо свої домівки з собою. Хто на спині, хто в серці… - равлик чудернацьки ворушив очима, і Ло ніяк не міг відстежити його погляд.- Тобто якщо носиш дім у серці, тобі завше буде куди повернутися? – уточнив Ло.- То в тебе всюди буде дім. Навіть під цим лопушинням.- Тобі легко так казати, адже ти всюди вдома, - посміхнувся лис.- А хто не дає тобі бути всюди вдома? – спитав Роні й поповз далі у своїх справах.«І справді – хто? – міркував Ло, поспішаючи до нори. – Це, мабуть, так чудово, коли ти можеш бути скрізь удома. Коли твоя домівка – цілий світ… Адже він такий великий, і в ньому знайдеться дім для кожного. Просто для цього треба спочатку побудувати його в серці…» © Бєрдова Марина🇺🇦 @abitukrlit 🇺🇦 @abitblog