#творчість* * *У ранковому тихому світлі ми йдемо крізь бузковий вітер. Тільки ти і я - знову разом... Поруч я і ти - навіки... Дивовижні маленькі істоти, ніби наші з тобою діти, м’яко слідують крок за кроком, проводжаючи до Ріки… У знайомих зморшках пустелі впізнаємо забуті сказання,І в літописи цього світу ми допишемо щось своє… Ми крокуємо неквапливо, ідучи на святе заклання, у ранковому тихому світлі… Його час настає… настає… Чи готові ми до хвилини, як пустеля почне віддихАти? Пір’я лагідних дивних істот – наші спогади, наші сни... Ідучи разом з нами здавна, поруч з правдою та гріхами, вони вчать, що тиша пульсує, а пустеля прагне весни. Наші милі створіння сміються, їхня щирість нас надихає. І у цьому безмежжі чутно наш лебЕдячий тихий спів. Якщо денне світло покине, хай вечірнє небо згадає: ми були тут, ми рухались м’яко, плетучИ мереживо слів. Ми простуємо далі повільноразом з вітром, легким і пружним. Кожен вчиться на цій планеті, як по-справжньому бути живим. Ми тримаємо шлях сукупно, поки пісня наша не вщухне, Бо життя – це незмірна ніжність у завітному світлі днів. © Бєрдова Марина🇺🇦 @abitukrlit 🇺🇦 @abitblog