Житомир попрощався з Воїном-Захисником...🕯️ ДЕНИСЕНКО РУСЛАН ВАЛЕНТИНОВИЧ28.12.1972 — 22.04.2026 рр. Руслан Валентинович народився у місті Житомирі. Навчався у ЗОШ №17 (нині - ліцей№17). Згодом обрав шлях захисту держави — здобув освіту в Донецькому вищому військово-політичному училищі інженерних військ і військ зв’язку, де опанував соціально-психологічний фах. З честю виконував військовий обов'язок. Звільнився із лав збройних сил у званні капітана запасу. З дитинства він був активним і життєлюбним — любив спорт, футбол, риболовлю. У дорослому житті створив міцну і люблячу сім'ю, був турботливим чоловіком і батьком. Працював у різних сферах як в Україні, так і за її межами, завжди залишаючись відповідальним і сумлінним. До початку повномасштабного вторгнення працював комірником у ТОВ «Альфа-Лубрикантс». Колеги згадують його як надійного працівника, на якого завжди можна було покластися, і як людину, що вміла підтримати, пожартувати та створити теплу атмосферу в колективі. Із початком повномасштабного вторгнення рф Руслан Валентинович без вагань став на захист держави, доєднавшись до лав Збройних Сил України. Він гідно і мужньо виконував бойові завдання, залишаючись вірним Військовій Присязі та побратимам. Завжди дбав про інших більше, ніж про себе: для нього було важливо, щоб кожен боєць був нагодований, відпочив і відчував підтримку. Побратими стали для нього другою родиною, і втрати він переживав як особистий біль.Руслан Валентинович був не лише відданим Захисником, а й щирою, світлою людиною, вірним другом, душею компанії, надійною опорою для близьких. 22 квітня 2026 року серце Воїна не витримало… Його життя обірвалося раптово, але пам’ять про нього назавжди залишиться у серцях тих, хто його знав, любив і поважав. У вічній скорботі матуся, дружина, син, друзі та бойові побратими.Світла пам’ять і вічна слава Воїну-Захиснику!