Лягаю на бік - кажуть, ніби тоді не прийде Мара́.
Незвично і дивно - в той бік не втискається кобура...
Келих "Laphroaig" без льоду, гарячий душ перед сном.
Жовтень жовтими ліхтарями мружиться за вікном.
Двадцять четвертий поверх, унизу співає проспект Бажана.
Над проспектом - ударним дроном тоскно співає війна.
Завтра знову підвищиться попит - на труни і склопакети.
У рюкзаку завжди - старий Opinel, презервативи і турнікет,
Коробка "дев'ять на дев'ятнадцять", шкарпетки, футболка, "Снікерс",
Мотанка-оберіг та "Ray-Ban" - від сонця і сліз.
Засинати на "жовтому рівні" - прокидатися на "червоному" -
Ймовірність не вижити - кольорова - згідно закону.
Не пам'ятаю молитв - краще вже вірші чи тиша.
Ракетний удар - ще не привід вставати з ліжка.
Балістика (от не треба святенництва та благоговіння) -
Наука, яка вивчає рух тіла - під дією сили тяжіння...
В що то вже буде за тіло - вирішувати не нам,
Тому - вдовольняюся чистим ліжком. І снами.
Сни - повільні і теплі - кружляють у дивному танці.
Пропотілий комбез - докручується у "пралці".
"Дві стіни" не працюють - тому я не надто хвилююсь -
Просто у мене надто багато друзів, що їх іменами вже названо вулиці.

#мулікпише