Моя країна - це країна любові та зброї -
І досить вже маячні про "хрущів над вишнями" -
"Хрущами" тепер тут гудуть ескадрильї дронів -
Роботизованих ангелів гніву та помсти Всевишнього.

Не шрами на серці тепер - полігональні нарізи,
І в кожному погляді зараз - присутня поправка на вітер,
І найкращі жіночі парфуми тут мають присмак заліза,
І типи ракет розрізняють за звуком діти.

Вчорашні плугатарі - тепер дипломовані вбивці,
І дівчата співають, плетучи сітки маскувальні,
І матерям тепер тут ночами не спиться -
Вони не "вечерять", а сина з фронту чекають.

Тут замовк соловейко - тут виють нічні сирени.
Тут вишневі садки - часто спалені разом з хатами.
Тут не кров, а напалм - гнівно б'ється у чорних венах.
Тут кохаються та кохають - як востаннє - до зречення, до нестями.

Тут народжуються та народжують - попри вогненні шторми,
Попри геть відірвані ноги, попри геть скалічені долі.
Тут великим попитом користується AR-платформа -
З її "квітковим віночком" з восьми бойових упорів.

Наші серця - наче взводні опорні пункти,
Наша ненависть - наче козацька корогва,
Всіх нас навчив - той страшний і кривавий лютий -
Беззастережно любити своїх. І убивати ворога.

Моя країна - це країна незламних героїв,
Звитяги, сміливості та прапорів над могилами.
І якщо тобі не потрібна любов та зброя -
То задумайся - може, це не твоя країна?

02.09.2024

#мулікпише