Ця весна - надто рання й сповнена дивних див - Наче вона спішить - відбуяти, відбутися остаточно -Наче ніякого "після" немає, наче - ось він - кінець часів,Що просипається попелом й лавою мироточить.Наче ця заметіль вишневого цвіту - остання,Наче літо - не прийде вже... і календар завершено,Наче ці теплі дні - час для прощення і прощання,Наче далі - смола та сірка - містами, венами, стежками...Наче сім печаток на Одкровенні - зірвані передчасно,І сім ангелів сваряться вже - у короткій черзі за трубами...Ця весна відбувається - ніби задля фінального щастя.Весна так спішить - ніби знає, що червня не буде...І квітнева ця ніч - невимовно щемка і солодка,Розм'якла, спітніла, жадібна, сповнена хижої хіті -Пий її - наче жінку - хай кричить та ридає - від насолоди -Хай в напружені плечі твої впиваються пристрасно кігті...Гончі Пси - й далі мчать по Чумацькому Шляху,І шепочуть молитву за горизонтом потяги опівнічні,Крутять свій пілотаж кажани - поміж снами та ліхтарями...Дихай. Бийся. Кохай. Ти - не вічний.14.04.2024#мулікпише