У дорослому житті я пам'ятаю себе лише на боці представника розробника програмного забезпечення. Тобто ми створюємо продукт, маркетуємо його, підтримуємо, будуємо партнерську мережу. А от його впровадженням займаються партнери-інтегратори. Саме вони взаємодіють з клієнтами, коли використання продукту виходить за рамки «зареєструвався і почав використовувати». Саме вони презентують продукт, проводять перемовини, навчають, впроваджують, беруть на себе первинну підтримку. Ну й зіштовхуються з усіма нюансами агентського бізнесу.

А тут до нас нещодавно звернулася одна відома компанія, якій був потрібен продукт, який ми створюємо. Причому, вони прагнули пропозиції саме від нас, а не від наших партнерів. Звісно ж, ми відповіли на запит та запропонували презентацію, але вони відмовилися від зустрічі, а кілька днів тому відмовили. Мовляв, знайшли продукт, який підходить їм більше. Як так, якщо вони навіть не бачили нас??

Я поділився цією історією з тими, хто щодня стикається з клієнтськими запитами та знає всі нюанси таких відносин. Люди лише посміхнулися, бо для них було очевидно, що інше рішення було обрано ще до того, як вони звернулися до нас, а запит був потрібен лише для умовного тендеру, результати якого можна показати інвестору. Тобто нас використали.

Висновків не буде. Хіба що я отримав ще одне підтвердження тому, що кожен має займатися своєю справою. Розробники — створювати продукт, партнери — доносити його до клієнтів. Бо цінність, яка створюється ними, має перекривати всі нюанси, шорсткості та особливости, що несе спілкування з тими, хто обирає наш продукт. Або не обирає.