Чи окупиться "розумна політична гра" Китаю в Україні та на Близькому Сході?Китай нарощує посередницькі зусилля на Близькому Сході та в Україні, намагаючись скористатися помилковими кроками Америки та представити себе альтернативним мирним посередником. Минулого місяця міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба вперше відвідав Китай з початку російського вторгнення, тоді як лідери 14 палестинських угруповань, включаючи суперників ХАМАС і ФАТХ, підписали в Пекіні декларацію про єдність.Державні ЗМІ привітали обидві події як зусилля Пекіна «подолати дефіцит глобального миру». Спостерігачі кажуть, що хоча Китай хоче відігравати центральну роль у вирішенні конфлікту, він чітко усвідомлює межі свого впливу. Пекін намагається протиставити свій підхід втягненості Вашингтона в регіональні конфлікти та представити себе як посередника миру – частину м’якої сили, щоб протистояти критиці з боку Заходу.Чотириденна поїздка Кулеби відбулася в критичний момент як для Китаю, так і для України, після того, як президент Володимир Зеленський поставив під сумнів самопроголошений нейтралітет Пекіна у війні. На думку експертів, Україна знає, що Китай є єдиною незахідною державою, яка може вплинути на бачення миру путіна, і вона хоче досягти консенсусу з Китаєм щодо основних принципів мирного врегулювання. Пекін, ймовірно, зачекає до завершення президентських виборів у США, перш ніж робити якісь серйозні кроки щодо мирних переговорів між росією та Україною.Угода, досягнута палестинськими фракціями 23 липня – названа Пекінською декларацією – була спрямована на формування «тимчасового уряду національної єдності» після закінчення  війни Ізраїлю проти Гази. Участь Пекіна в угоді є «стратегічною та довгостроковою», як це було в угоді, укладеній минулого року за посередництва Китаю між конкурентами Іраном та Саудівською Аравією. Зі свого боку, Ізраїль і США відкинули цю угоду, яка передбачала створення палестинської держави на основі кордонів до Близькосхідної війни 1967 року.Метою Китаю було представити себе як «постачальника іншої форми дипломатії великої держави», щоб сприяти власному піднесенню. Це не виключає геополітичний тиск, в той час, коли держави звинуватили Китай у прагненні змінити міжнародний порядок коштом інших. Деякі експерти бачать певний успіх у стратегії Китаю з дискредитації довіри, зокрема серед країн Глобального Півдня до очолюваного США західного світу після конфліктів в Україні та Газі.