Китайська модель з різними результатами: уроки Казахстану та ТаїландуШвидке зростання Китаю стало потужним орієнтиром для країн із середнім рівнем доходу, які прагнуть вийти із стагнації. Казахстан і Таїланд звернули увагу на «китайську модель», прийнявши державне планування, інвестиції в інфраструктуру та тісніші зв'язки з китайським капіталом і технологіями. Однак, незважаючи на амбітні стратегії та значні ресурси, жодна з цих країн не досягла стійкої промислової трансформації.Основною проблемою є не брак грошей чи намірів, а неправильне тлумачення досвіду Китаю. Промислова політика Китаю полягала не просто в державному втручанні чи інфраструктурі, а в безжальній дисципліні: інтенсивній конкуренції між місцевими органами влади, суворих критеріях ефективності, умовній захисті та готовності дозволити компаніям збанкрутувати, якщо вони не досягають необхідних показників. Навчання та обмін досвідом були важливішими за короткострокову прибутковість.Підхід Казахстану значною мірою покладається на державні підприємства та постійні фінансові вливання, перетворюючи промислову політику на інструмент стабілізації існуючих підприємств, а не на засіб примусу до модернізації. Таїланд, у свою чергу, віддає перевагу податковим стимулам та ринково-орієнтованій політиці, пропонуючи багато «пряників», але мало механізмів примусу чи штрафів за невиконання зобов'язань. В обох країнах інфраструктура ризикує стати самоціллю, а не підтримкою динамічних промислових екосистем.https://www.thinkchina.sg/economy/china-model-different-outcomes-lessons-kazakhstan-and-thailand