Китайсько-українські відносини: стратегічна торгівля та геополітичне балансування,стаття Віти Голод, членкині правління УАК, для CHOICE.

Авторка аналізує, як війна росії проти України та загострення суперництва між США й Китаєм змушують Київ лавірувати між економічними інтересами й безпековими пріоритетами. Україна має значний торгівельний зв’язок із Китаєм — особливо імпорт, тоді як експорт до Китаю залишається обмеженим через нормативні бар’єри. Хоча Китай офіційно зберігає “стратегічну неоднозначність” щодо війни (не засуджує росію, але й не визнає захоплену територію), економічні відносини з Україною не припинялись. Водночас Україна орієнтується на ЄС у своїй стратегії експорту та розвитку. У післявоєнний період контроль над інвестиційними потоками, використання стратегічних ресурсів (критичних мінералів) і участь у відбудові можуть стати ключовими ареною конкуренції між Заходом і Китаєм. Україні важливо зберегти незалежне стратегічне рішення — не стати надто залежною ні від одного партнера.Основні тези:▪️

Китай залишається найбільшим торговельним партнером України, однак політичний діалог на високому рівні практично заморожено.▪️

Угода між США та Україною щодо критичних мінералів зміцнює західну орієнтацію Києва, та обмежує доступ Китаю до стратегічних ресурсів.▪️

Стратегія експорту України на 2025 рік орієнтована на Європу, втім відбудова країни може знову пробудити китайський інтерес до інфраструктури, енергетики та агросектору.▪️ Ключова дилема полягає в тому, як зберегти євроатлантичну інтеграцію, не втрачаючи економічної гнучкості.