ꑭ Київська громада українських рідновірів ᛟᛉ

СТАВЛЕННЯ ВИТЯЗІВ ДО СМЕРТІ.Для того, щоб мати право увійти в світ мертвих із піднятою головою, потрібно бути покликаним туди за допомогою 🩸кривавого меча битв. Легко зрозуміти звідси, яку безстрашну й неприборкану мужність вдихало в серця це живе переконання.Смерть від руки ворога: вони бачили в ній освячення 🩸кров'ю, за допомогою якої душі приходили до Полку Перунового; тому кожен спокійно розлучався з життям, у цілковитій упевненості, що для тих, чиє життя свого часу не кинули на жертву війни, двері небесного палацу залишалися назавжди замкненими.Боягузтво і хоробрість - ось два протилежні полюси, які слугували у наших Предків основою пороку й чесноти.Іду на вас‼️ Казав великий київський князь Святослав Хоробрий, благородно попереджуючи своїх ворогів, даючи їм таким чином підготуватись до битви. І лише підла, боягузлива, мілка людина на зразок пуйла нападає без попередження, наказує вбивати і гвалтувати, красти і знищувати культурні цінності. Пуцло вже програв війну, а головне він програв свою душу.Україна вистоїть і відродиться і постане як вогнептах з попелу і наповнить світ духовним пізнанням. Україна стане духовним центром Землі і саме цього так бояться наші вороги. Україна відродить білу людину. Україна буде дороговказом в нове життя. Саме українські воїни ціною свого життя виборюють новий шлях для української Nації. Душа українського витязя одразу потрапляє за стіл до Перуна а Поле Перунів, де зустрічає своїх побратимів. Українські витязі це світлоносці, в ❤️‍🔥серцях яких палає 🔥вогонь життя вічного.✋🏻Слава витязям української Nації🫡

​​Чи існує прощення в язичництві? 🤔Ні. Прощення не було концепцією, яку наші Предки розглядали як теологічний аспект своєї духовності. Замість прощення, наша природна схильність оберталася навколо концепції відпрацювання, виправлення.Виправлення в нашій Вірі не схоже на християнську ідею про спасителя, який викупляє душі; а радше на дію або серію дій, щоб виправити свою честь, коли було скоєно ганебний вчинок.Дія/дії, які людина робить, щоб «відпрацювати» свою честь, називається спокутою. Коли людина спокутує свої провини та злочини, вона робить це спеціально для того, щоб повернути свою честь в очах свого народу та Богів.Рідна Віра – Язичництво була/є культурою, заснованою на Честі. Втрата честі, яку мали до тебе твої рідні та близькі, була одним із найгірших можливих покарань, поряд із повним оголошенням поза законом.Коли скоювалися ганебні вчинки, публічне ганьблення було жахливим покаранням для людини. Якщо людина не відновлювала свою честь в очах свого народу та Богів, вона ризикувала померти з ганьбою. Смерть з ганьбою ризикувала душею вашої родини, залишаючи вас у житті після цього. Якщо це станеться, ваші Предки можуть не впізнати вас і не привітати вас у родовому джерелі, де мешкають усі душі ваших Предків на Луках Сварожих. У такому стані душа може бути втрачена, потрапляючи у світи, де ваша сутність буде поглинена та розірвана.Ось чому система Честі та ганьби нашої культури, яка була законом племені, створила однорідність та згуртованість племені.Ганьба мотивувала людей спокутувати свої злі вчинки, які приносили безчестя їхній родині.Ганьба була/є потужним інструментом покарання, який виправляє погану поведінку та зберігає Честь вашої родини та Громади, цілого народу.

Рідна Віра – Язичництво вкорінені в самій плоті й 🩸крові нашій. Сповідувати Язичництво означає вивчати культуру, минувшину та мітологію своїх Предків і застосовувати ці знання в своєму житті. Вивчення минувшини, мітології та Культурної Спадщини Предків може здатися вам суто «інтелектуальним» заняттям, але це не так. Здобуваючи знання про справжні (а не уявні) цінності, ідеї та міти ваших Предків, ви збагачуєте свою душу; вони стають частиною вашого «Я» і справляють перетворювальний вплив на ваше життя. У давнину подібний вплив на народ чинили усні оповіді та пісні.Стародавні традиції живі в нас тому, що наші Предки застосовували своє приховане знання в обрядах. Завдяки цьому їхня інформація закодована в кожному з нас в нашій 🩸крові.Щоб пробудити ці знання й дати їм змогу проявитися в тій формі, в якій ми можемо свідомо передавати їх своїм нащадкам, ми маємо реалізувати - тобто зробити реальними - стародавні міфи й цінності. Найкраще це здійснюється за допомогою обряду, а також життя відповідно до суворого кодексу Сесті та Вірності обраному шляху. Рідна Віра — найбільш природна з усіх філософських і метафізичних систем. Вона діє відповідно до космічних законів і тісно пов'язана з циклічними змінами потоків енергії, що відбуваються в Природі та Всесвіті.Сучасне Язичництво можна назвати "способом ефективного життя", оскільки застосування його принципів і практичне здійснення його методів покращує і збагачує наше життя. Язичництво, що включає сприйняття за межами світу фізичних явищ, можна також назвати новою наукою Духа, що дає змогу людству стикнутися з джерелом знань і мудрості, яке далеко перевершує можливості інтелекту.Рідна Віра містить кілька важливих принципів:1.  Божественне начало, Сварог,  Абсолют,  праджерело, Космос — усе, що існувало, існує та існуватиме — є вічним. Речовина й енергія єдині.2.  Кожна частинка буття пов'язана з усіма іншими. Це щось більше, ніж віра в єдність світобудови. Швидше, це розуміння того, що все суще взаємопов'язане у великій мірі енергетичній мережі Космосу. Саме це розуміння дає змогу людині подорожувати з одного рівня буття на інший і пізнавати речі через безпосередній зв'язок із ними.3.  Усе навколо живе. Усе випромінює енергетичні вібрації: тварини, дерева, рослини і каміння.

​​Скіфські кургани — це монументальні поховання українських степів, що стали символом влади та войовничої сили скіфів, які протягом століть панували у Північному Причорномор’ї.Кургани споруджували як усипальниці скіфських царів і знаті. Їхня конструкція вимагала значних ресурсів та інженерних навичок: під високим земляним насипом приховували складну систему підземних камер і ходів. Такий тип поховання підкреслював сакральний статус померлого, його особливий зв’язок між світом людей і небесним порядком.Під час розкопок археологи знаходять у курганах численні золоті, срібні та бронзові прикраси. Часто трапляється й зброя, що свідчить про войовничий спосіб життя скіфів, описаний Геродотом.Невід’ємним елементом поховального простору були також кам’яні статуї — скіфські баби. Ці культові постаті уособлювали предків або богів-покровителів роду, зберігаючи межу між світом живих і світом мертвих.Найвідомішими курганами в Україні є:• Товста Могила — відома знахідкою золотої пекторалі• Солоха — курган із знаменитим золотим гребенем• Огуз — імовірна усипальниця нащадка царя АтеяСьогодні скіфські кургани залишаються вагомими історичними пам’ятками. Вони постають своєрідними маяками минулого, які нагадують про давню велич наших Предків та важливий внесок степових культур у формування спадщини України й усієї Європи.

​​Що стосується ортопраксії, то серед етнічних народів існують різні типи релігійних та соціальних традицій у ширших рамках, що підкреслює саме значення культурного вираження. Це можна зрозуміти, застосовуючи терміни «звичайний» та «надзвичайний» як кваліфікатори для розмежування між ними. Звичайні обряди – це ті, що виконуються регулярно, щоб підтримувати баланс між народом, Богами та навколишнім світом. Це повторювані акти поклоніння, які складають ритм нашої релігії, такі як сезонні обряди, жертвопринесення та інші обряди, призначені для підтримки зв'язку між Богами та людьми та завершення циклу дарування. Надзвичайні обряди виконуються лише тоді, коли в житті людини відбуваються значні зміни, такі як народження, дорослішання, шлюб, смерть або інші моменти трансформації. Ці обряди шанують людину та відзначають її проходження в рамках нашої традиції. Звичайні обряди, як правило, залишаються незмінними з часом, оскільки їхня мета – зберегти безперервність. Вони дотримуються фіксованих форм, що відображають усталені стосунки між народом і Богами, і будь-яка зміна розглядатиметься як порушення. Ця незмінність гарантує, що кожне покоління виконує ті самі священні дії, що й їхні Предки, зберігаючи стабільність як у вірі, так і в звичаях. Але саме тут надзвичайні обряди відрізняються і часто демонструють варіації. Надзвичайні обряди, такі як обряди посвячення, також служать племінними методами прийняття до сім'ї чи громади. Вони знаменують перехід людини до нової ролі в громаді та допомагають визначити зв'язки, що об'єднують плем'я. Ці церемонії часто виступають маркерами, що відрізняють одну племінну групу від іншої, показуючи їхні унікальні звичаї, водночас виражаючи спільні традиції більшого народу. Ці ідеї також показують різницю між Традицією та традиціями. Традиція є основою нашої віри, світоглядом, який керує тим, як ми шануємо Богів і підтримуємо баланс зі світом навколо нас. Тримання обітниці підпадає під це, оскільки воно дотримується тієї ж священної структури, що передається крізь віки. Менші традиції - це звичаї, які розвиваються в кожному племені чи родині. Обряди посвячення належать сюди, оскільки вони відображають місцеві способи позначення змін та приналежності. Разом вони показують, як наша віра залишається вкоріненою у вічному, водночас живучи та дихаючи руками нашого народу.Друзі, яка ваша думка?🤔

​​Політеїзм проти анімізму: історичні вірування та академічна інтерпретаціяЯзичництво — це політеїстична релігія, зосереджена на Богах та Богинях, які панують над природним світом, долею та людським життям. Ці божества є особистісними істотами з походженням, характером та міфічними ролями, що формує чітку теїстичну, а не анімістичну структуру.Природа священна, оскільки вона відображає присутність та силу Богів. Гаї, річки та каміння шанувалися не за те, що вони мали незалежних духів, а тому, що вони були освячені божественною присутністю чи ритуалом. Завдяки Богам світ набув порядку та сенсу, демонструючи структуровану форму поклоніння, а не віру в те, що всі речі мають однаковий дух.Язичництво також визнає інші духовні істоти, які діють в межах одного божественного порядку. Кожен з них виконує певну роль у мікро чи макро космосі, відображаючи організований та ієрархічний погляд на існування.Анімістичні елементи існують в Язичництві, але діють у межах ширшої політеїстичної структури. Боги керують природою, а природний світ виявляє їхню волю та творчу силу. Те, що сучасні вчені інтерпретують як уособлення природних сил, для наших Предків було визнанням живих божественних істот, які формували та підтримували світ. Це розуміння відображає цілісну теологію, засновану на божественній реальності, а не на символічній інтерпретації.Язичництво ґрунтується на шанобливості, законі та божественній ієрархії. Воно розглядає Природу як священну через її зв'язок з Богами, а не через віру в те, що кожен об'єкт має свій власний дух. Світ святий, тому що він був створений через божественне жертвопринесення та відображає присутність і порядок Богів. Називати язичництво анімістичним — означає не розуміти його справжню природу як віри, що корениться в божественному порядку, живій традиції та активних стосунках між Богами та їхнім народом.

Золота пластина оленя. Пластина із зображенням оленя, спрямованого у профіль праворуч, виконана у традиційній для скіфського мистецтва позі — з піднятою головою та підібганими ногами. Її було виявлено у похованні знатної скіф'янки . Подібні пластини, знайдені поруч, ймовірно, слугували прикрасами головного убору, про що свідчить їхнє розташування в могильній камері. Виріб є характерним прикладом скіфського звіриного стилю доби архаїки, якому властиві специфічні художні прийоми у зображенні тваринного світу. Для цього стилю притаманне відтворення фігур тварин у фіксованих, традиційних позах, а також гармонійне поєднання реалістичних рис із декоративною стилізацією, узагальненням або деталізацією окремих елементів образу.У системі релігійно-міфологічних уявлень скіфів олень виступав символом сонячної енергії, життєвої сили та родючості, тісно пов’язувався з образом світового дерева. Предмети, оздоблені у звіриному стилі, сприймалися як амулети-обереги. Місце знаходження: Україна, Синявка, 700-625 до н.е.

​​Скоро свято жіночої Богині МокошіМОЛИТВА ЖІНКИ У СВЯТУ П'ЯТІНКУМати Мокóшо — Верхóвна ПрЯле-Ткáле, Богине Добробуту, Родючості,Захиснице Життя,ПокровИтелько тих, що на честь Життя —Жінками нарéченіі є Матерями та ТворчИнями.У Святу П'ятінку, в одéжі Зірки,спустися на Землю,як у Золоті Віки матріархату,щоб дивовижним Кошéм Своїм —РІДНИЙ ПО КРОВІ РІД ПРИКРИТИвід усіляких прóявів лихиху часи смертонóсні...Аби я змогла постояти в сяючих слідóчках Стýпнів Твоїх —у Захисній МОЛИТВІ за Українуі ПОЯСОМ Твоїм ЗіркóвимЇЇ, і мої ВІСІМ ЧАКР підперезати!..ОПТИМІСТИЧНЕВсе менше сонця у осінніх люстрах,все більше суму в пісні журавля.І болісно здригаючись від хрусту,кудись... камінний хрест несе Земля...А десь аж там, де сни рожево-сині,де кожен день ще мальвами цвіте,зневажена Богиня-Берегиняв колиску ЗЕРНЯ ІСТИНИ КЛАДЕ. Нарéчені — названі (давньоруське). Чáкри, в перекладі з санскриту — "коло", "круг", "диск", це енергетичні центри, через які енергія космосу потрапляє в людське тіло. Восьма чакра — аура, електромагнітне поле.© Ніна Талько-Петрук, Древа Звана, із книг "Виласкавиці Волхвині", "Барви Ордана".© Живопис "Подарунок для Богині" художник Олега Шупляка

Восени організм стикається з дефіцитом сонячного світла і свіжих продуктів, що підвищує ризик гіповітамінозу і застуд. Які ж вітаміни потрібно пити, щоб зміцнити імунітет, підтримати гормональний баланс та відчути приплив енергії? Візьміть на озброєння поради фахівців 🤗Які вітаміни пити восени жінкам: для краси та балансу гормонів❤️ Вітаміни A та Е — потужні антиоксиданти для здоров'я шкіри. Вони запобігають сухості та лущенню шкіри в холодну пору, зміцнюють волосся❤️ Вітаміни групи B (особливо B6, B9 і B12) — незамінні для нервової системи та обміну речовин.❤️ Вітамін C — підтримує імунітет і синтез колагену. Для жінок це важливо не тільки для захисту від застуд, але і для пружності шкіри й здорових судин.❤️ Вітамін D — впливає не тільки на кістки, але і на настрій та імунітет.Які вітаміни пити восени чоловікам: для енергії та витривалості💙 Вітаміни групи B — головне джерело енергії. Вітаміни B1, B3, B6, B12 беруть участь в обміні речовин і роботі нервової системи, допомагаючи боротися з втомою і стресом.💙 Вітаміни C і E — допомагають нейтралізувати оксидативний стрес, особливо при фізичних навантаженнях. 💙 Вітамін D — важливий для м'язової сили, імунітету і навіть підтримки нормального рівня тестостерону.💙 Цинк і магній — ключові мінерали для чоловіків. Цинк безпосередньо впливає на вироблення тестостерону, магній же необхідний для роботи м'язів і нервів, допомагає справлятися зі стресом і покращує сон.Які вітаміни пити восени дітям і підліткам: щоб імунітет був міцним💛 Вітамін D — ключовий вітамін для дітей будь-якого віку. Він відповідає за ріст кісток і зубів (через засвоєння кальцію), а також відіграє велику роль в імунному захисті💛 Вітамін C — стимулятор імунітету і захисник від вірусів. Діти, які отримують достатньо вітаміну C, легше переносять застуди. 💛 Вітамін A — потрібен дітям для нормального росту, зору і хорошого стану слизових оболонок.💛 Вітаміни групи B — важливі для мозку і нервової системи дітей, особливо підлітків у період інтенсивного навчання💛 Залізо і цинк — вкрай важливі для дітей мінерали. Залізо запобігає анемії та хронічній втомі, цинк зміцнює імунітет дитини та необхідний для розвитку мозку.

Мольфар — у гуцульській традиції це людина, якій приписують надприродні здібності: вона лікує, керує погодою, знімає або накладає закляття, вступає у контакт із духами природи та небесними силами. Етимологічно поняття мольфар може сягати латинського виразу malus facere — «чинити зло», від якого походить середньовічне maleficium — «чаклунство, зла дія». Далі це слово могло трансформуватися через італійське malfare, румунське (волоське) malefar і набути місцевої карпатської форми мольфар.У XIV–XVII століттях у Карпатах відбувалася активна волоська колонізація — переселення пастухів-волохів (предків сучасних румунів) у верхів’я Тиси, Пруту й Черемошу. Разом із господарськими навичками — вівчарством, сироварінням, тваринництвом — вони принесли у гірський регіон власні магічно-релігійні уявлення, що поступово злилися з місцевою слов’янською традицією. Цей культурний обмін сприяв формуванню синкретичного типу народної магії, який зберігся в образі гуцульського мольфара.Тісні культурні контакти підтримувалися також між українською та румунською частинами Гуцульщини. Найпівденніші гуцульські громади розташовані нині на території повіту Марамуреш (Румунія) — по обидва боки річки Тиса. Тут і сьогодні живуть українці-гуцули, які зберігають архаїчні елементи мови, обрядовості й народної магії, подібні до тих, що побутують у гірських районах Івано-Франківщини та Буковини.У більшості етнографічних джерел ХІХ — початку ХХ століття мольфар постає як амбівалентна, але переважно небезпечна постать. Йому приписували здатність керувати погодою, наслати град або бурю, «зробити зло словом», заподіяти хворобу чи смерть. Такий мольфар — не стільки цілитель, скільки володар стихій, котрий стоїть поза моральним кодексом громади. У фольклорних оповідях він часто наближається до образу «злого чарівника» або «відьмака», що виявляє тісний зв’язок із середньовічною європейською традицією maleficium.Однак з 1990-х років образ мольфара зазнає суттєвої реінтерпретації. Під впливом популярної культури, публікацій езотеричного спрямування та неошаманських течій з’являється новий, позитивно забарвлений тип мольфара — «мудреця Карпат», цілителя, охоронця природи і носія прадавнього знання. Цю трансформацію сприяли, зокрема, постать мольфара Нечая (Михайла Нечая), який став відомим у 1990-х роках як символ «карпатського шаманізму» і сам себе ототожнював з шаманами, а також твори Громовиці Бердник, де мольфар постає як духовний провідник, що втілює ідеї гармонії з природою, енергетичного балансу та національної духовності.У цій новій інтерпретації мольфар стає частиною неошаманського та нью-ейджівського дискурсу, де давні народні уявлення переосмислюються в контексті глобальної поширеності ідей «енергій», «космічного знання» й «єдності людини з природою». Таким чином, традиційний мольфар — амбівалентний і потенційно небезпечний персонаж — у сучасному культурному просторі перетворюється на медіатора між стародавньою духовністю й сучасною езотеричною свідомістю.