​​Коли говорять, що Коляда — це 24 або 25 грудня, відчувається відлуння. Відлуння давнього міту, який пережив зміну богів, календарів і мов, але втратив чіткість контурів.Бо Коляда ніколи не був датою.Він був подією Сонця.У старому, язичницькому світі рік не рахували числами — його слухали. Слухали, як згасає світло, як коротшає день, як Сонце хилиться до завершення одного спірального циклу і початку нового. І коли воно падало на саме дно неба, наставала найдовша ніч.Це була не святкова ніч.Це була ніч правди.А вже потім, не одразу, не гучно, не з піснями — в тій самій темряві народжувався Божич-Коляда, як немовля-Сонце, що потребує тиші. Це народження траплялося в сам момент Сонцестояння, коли небесний подих змінює напрямок, і день, ще непомітно, починає рости.Коляду берегли.Лише через кілька днів, коли світло набирало сили люди дозволяли собі радість. І тоді лунали пісні, відбувались обходи домів, віншування, сміх. Саме ці дні і закарбувались в пам’яті як «Коляда». Не тому, що тоді він народився, а тому, що тоді його вже можна було святкувати.Коли прийшло християнство, воно все перекрутило і спаплюжило. Народження Сонця стало народженням єврея суса. Ремарка такого персонажа як юдо-християнський Ісус в історії не існувало тож і дати  народження його не було. Християни тупо взяли язичницькі свята і перекрутивши їх сенс і зміст створили свої перекручі прадавніх циклічних природних свят. Тиша ініціації нового спірального сонячного циклу перетворилась на фольклор.Та Сонце не знає календарів. Воно не народжується 23 чи 24 чи 25-го. Воно народжується тоді, коли темрява доходить найповнішого свого стану‼️☝️🏻Тому в істинному, язичницькому сенсі:Найбільша темрява це стан можливості народження.Божич-Коляда народження Сонця —  перший подих — перший крок на новому спіральному витку буття.А колядки — є сповіщенням  того, що світ не обірвався, а почав рухатись по новому спіральному циклу буття.І, можливо, саме тому нас досі тягне до 🔥Вогнів у цю пору року. Через глибинну пам’ять, яке знає: спочатку тиша, тоді  світло, і лише після цього — радість.