Шлях до окупованого італійцями Святого престолу іспанець Родріго Борджіа проклав інтригами і підкупом. Під час його інтронізації 1492 року банкір Козімо Медічі сказав: «Тепер ми всі перебуваємо під владою вовка, можливо найбільш хижого з усіх представників цього виду, які коли-небудь жили на землі. І якщо нам не вдасться втекти, він неминуче пожере нас усіх». Ставши папою Олександром, Родріго проявив себе вмілим дипломатом і адміністратором. При цьому був батьком щонайменше семи позашлюбних дітей, яких підтримував грошима з церковних пожертвувань. Можливо, мав неприпустимі стосунки з дочкою Лукрецією. Першим цю чутку пустив її чоловік на суді з приводу розлучення. Посол герцогства Феррара писав своєму пану: «Коли запитали, чи вірне твердження папи про його [чоловіка Лукреції] нездатність виконувати подружні обов’язки і про те, що його шлюб з Лукрецією є по суті фіктивним, він категорично заперечив. Навпаки, з дружиною він мав часті зносини. Однак папа відібрав у нього Лукрецію, щоб самому з нею бути. На завершення він сказав все, що думає про його святість». Марнотратство часто ставило Олександра в складні ситуації. Коли скарбниця Святого Престолу вичерпувалась, понтифік вдавався до нестандартних бізнес-рішень: пред’являв уявні звинувачення місцевим багатіям чи труїв кардиналів, щоб повернути до церкви їхнє майно. Що було далі... Порочність римських пап і духовенства взагалі стала однією з причин Реформації, виникнення і поширення протестантизму. У 16 столітті Святий Престол мав помінятись, щоб вижити. 1555 року папою під ім’ям Павла IV був обраний кардинал Карафа, голова Святої інквізиції. Він став жорстко боротися за моральну репутацію церкви. Приблизно з цього часу папи намагаються вести той спосіб життя, який проповідують.©

Автор: Євген МонастирськийЗі сторінки Вікторія Самборська