Зараз, безумовно, момент істини. Не для України, а радше для європейців. Україна знаходиться в стані, де варіант лише один. А ось європейці дійсно перед вибором. Зараз вони і роблять свій основний вибір в цьому десятилітті. Варіантів два. Або вони хочуть «бути гравцем» і не сильно хочуть бути столом об який дитина Ілона Маска витиратиме козявки в Білому домі, або спускають на гальмах», «грошей нема», «ми боїмось виборів і що нам виборець скаже через здорожчання моркви на півтора євро за кіло». Або «ми боїмось що скаже Орбан», або ризикувати і грати власну політику. Ця власна політика не сподобається багатьом. Це будуть штрафи, арешти, спецконфіскації російських коштів, ризиковані кроки і підготовка до справжньої війни. Не в Україні, а у них. На них звісно ж проллється увесь той град лайна, несхвалення і критики. Зрада демократії, жорсткість, кровожерливість, ще шось. Тут немає третього. Або Європа сильна і самостійна, або ніяка. Така, як є нині - не виживе. Лише «вогонь з усіх стволів» по внутрішньому ворогу, вогонь по штабам, викручені руки і арешти, «обшуки» у нелояльних політ організацій, що працюють на РФ, КНР або США. І багато-багато непопулярних кроків в напрямку консолідації системи. Що ближче ймовірність війни з РФ (що суттєво зростає з виходом США з Європи), то менш реальною є ставка «зберегти нинішню тиху гавань». Або це, або доведеться хавати те, що спустять згори старші гравці, які значно раніше доклали зусиль, аби консолідувати свої системи.