Терапевтичний щоденник священника

У моїй новій школі на перерві продають булочки з корицею. Я їм їх щодня. Солодке — наче рятувальний круг. Я намагаюся триматися на плаву.На шкільній лінійці я простягаю руку хлопчику поруч. Мені не можна бути сумною, тому я шукаю те, що робить мене щасливою. Але не надто щасливою. Достатньо щасливою, щоб не бути проблемою. Не такою щасливою, щоб нею стати.Я вже доросла, але повідомлення, з якими я виросла, лунають у моїй голові.«Не бійся». «Заспокойся». «Не плач». «Це не така вже й велика проблема».Якщо мені боляче, я пояснюю собі, чому я не повинна цього відчувати. Якщо я почуваюся самотньою, я пояснюю собі, чому це неправильно. Я інстинктивно відмовляюся від своїх почуттів, щойно вони виникають. Це як гра у «Вбий крота» (Дитяча настільна гра. Гравцям необхідно здихатися кротів обраного кольору, вдаряючи по них спеціальними битками. Щоб перемогти, треба отримати щонайбільшу кількість балів за влучання по шкідниках). Ця емоція невчасна. Бах! Ця — неправильна. Бах! Пройти повз неї. Працювати над нею. Зі мною все гаразд.Коли хтось дозволяє мені відчувати щось конкретне («Хіба ти не схвильована?»; «Мабуть, тобі дуже сумно»), я вчуся погоджуватися.У 32 роки у мене сталася перша панічна атака, і я відчула, що «розплутуюсь». Ніби хтось знайшов вільний кінець у светрі, який є моїм сплетеним життям, і потягнув за нього. Я плету себе назад. Буде легше, коли я переживу цей день. Цей тиждень. Цей місяць. Цей проект. Цей викидень. Це розлучення. Цю пандемію. Це…Після смерті мами хвилі набігають надто швидко, щоб я могла оговтатися. Вони створюють смерч, який тягне мене далеко від берега, далі, ніж я коли-небудь була. Ніхто не хоче підпливати надто близько, бо я можу затягнути під воду. Люди не мислять тверезо, коли тонуть, і не мислять тверезо, коли їх переповнюють емоції.Я тону майже рік, хапаючись за рятувальні круги, але так і не знаходжу берега....#порадня_емоційний_інтелект #порадня_схема_терапія #порадня_емоції

Терапевт має право завершити терапію, якщо системно порушуються домовленості, контракт і його особисті межі — і то не тому, що він «не витримав», а саме тому, що він витримує реальність і не підміняє терапію фантазією про ідеальні стосунки без меж, де можна робити що завгодно, а інший має залишатися, приймати, терпіти і мовчки «любити», бо інакше він поганий терапевт.Ідея, що терапевт — це така терпляча, всеприймаюча фігура, яка має все розуміти, все пояснювати і ніколи не завершувати, — це не про терапію, це про інфантильний перенос, найчастіше перенос ідеальної матері, яка у фантазії дитини існує як безмежна, завжди доступна і така, що ніколи не каже «ні», але з реальним життям це не має нічого спільного, бо такої матері не існує, і саме з цим розчаруванням людині колись доводиться зустрітися, щоб відбулася соціалізація і з’явилася здатність до контакту з іншими живими людьми, а не з функціями.У гештальт-підході терапія відбувається не в злитті, а на контактній межі, там, де є «я» і є «ти», де є різниця, фрустрація, напруга, злість, сором, бажання порушити, перевірити, чи залишиться інший, і саме тому порушення домовленостей часто є не «поганою поведінкою», а несвідомою спробою клієнта відтворити свій звичний патерн стосунків і перевірити: я можу не платити, запізнюватися, знецінювати, маніпулювати, зникати, приходити, коли захочу, — а ти все одно будеш?Це і є перенос — коли терапевт перестає сприйматися як реальна людина і стає контейнером для старих фігур, болю, очікувань і незавершених історій.Але поруч із переносом завжди існує контрперенос — те, що відбувається з терапевтом у відповідь, і саме тут починається тонка зона професійної відповідальності, бо терапевт може несвідомо увійти у роль та ідею рятівниці, ідеальної матері або «сильної фігури, яка витримає все» та почати терпіти, знецінювати власні межі, пояснювати клієнту його порушення, брати відповідальність за його стабільність і таким чином не лікувати, а підтримувати інфантильну частину, де інший існує для мене, а я за нього не відповідаю. Втрачаючи себе.Або ж терапевт може залишатися зовні «правильним», але всередині накопичувати злість, роздратування, втому, і тоді контакт вже зруйнований, а терапія стає фальшивою, бо там, де є прихована агресія і знецінення, лікування не відбувається.Межі в терапії — це не покарання і не холодність, це умова контакту, бо саме через межі людина починає відчувати реальність іншого, усвідомлювати наслідки своїх дій і виходити з фантазії, що світ має підлаштовуватися під її біль, а інші — мовчки витримувати.Окрема і дуже важлива межа — це визнання того, що психотерапія є професією, а не формою любові, дружби чи рятування, і що терапевт працює за контрактом, отримує оплату, планує свій дохід, створює графік, наповнює практику і живе власне життя, а не існує у режимі безмежної доступності, і саме оплата тут є не «грошима», а актом контакту, вибору і відповідальності, способом сказати: я беру участь, я вкладаюся, я в цій реальності.Іноді завершення терапії — це не провал і не зрада, а єдиний чесний спосіб повернути людину з злиття у контакт, з фантазії — у життя, з очікування всемогутньої фігури — у зустріч із тим, що інші люди мають межі, почуття, потреби і не готові терпіти все, навіть якщо вони терапевти.Контакт можливий не там, де «все дозволено», а там, де є живі обмеження, фрустрація, відповідальність і можливість зустріти іншу людину не як функцію, а як окрему реальність.І саме з цього місця починається дорослість, терапія і справжні стосунки.Авторка тексту Ірина Бічева#порадня_психоедукація #порадня_психотехніки

І ще про паритетність - баба моя казала приказку: "Ото як одне вЕзе, а інше не вЕзе - то бодай би здохло й те, що везе". Ця народна приказка — геніальна метафора, яка описує колапс паритетності через народну мудрість. Вона пояснює принцип здорових стосунків «від зворотного»: показує, що стається, коли баланс порушено настільки, що сама суть стосунків втрачає сенс.1. Метафора «Спільної упряжі»Дружба — це пара коней, що тягнуть один віз. Паритетність — це коли зусилля розподілені рівномірно.* «Одне везе, а інше не везе»: Це опис дисфункційних стосунків. Один партнер постійно ініціює зустрічі, підтримує, слухає, допомагає (той, що везе), а інший — лише споживає або ігнорує (той, що не везе).* Результат: Той, хто «везе», виснажується, а той, хто «не везе», деградує як особистість.2. Психологічний вибух: «Бодай би здохло й те, що везе»Ця частина звучить жорстко, але вона описує граничну точку ресентименту (накопиченої образи).* Коли паритетність відсутня занадто довго, у того, хто «везе», виникає бажання повністю припинити стосунки. Йому простіше залишитися взагалі без «воза» (дружби), ніж продовжувати тягнути на собі паразитуючого партнера.* Це захисна реакція психіки: краще самотність, ніж постійне відчуття, що тебе використовують.3. Принцип «Справедливого обміну»Здорова паритетність каже: щоб «віз» їхав довго, обидва мають вкладатися.* Цінність: Якщо «везуть» обоє, жоден не виснажується до стадії «бодай би здохло».* Взаємопідтримка: У паритетній дружбі буває, що один кінь втомився і «не везе» тимчасово. Тоді інший підхоплює. Але ключове слово — тимчасово. Якщо це стає системою, упряж рветься.4. Чому це важливо для мене зараз?Ця приказка — чудовий фільтр для мого оточення. Якщо я відчуваю себе тим конем, який «везе» сам, і у мене з'являються думки: «Та нехай би вже взагалі нічого не було», — це сигнал, що паритетність знищена.* Плекати паритет: Дозволяти іншим «везти» частину нашого спільного воза. Не намагатися бути «супер-конем», який тягне все сам (це знову про * Відмовлятися від дисбалансу: Не бути в упряжі з тими, хто свідомо «не везе», щоб не доводити себе до стадії ненависті до самої дружби.#порадня

Паритетність у дружбі — це стан динамічної рівноваги, де обидва учасники мають рівну цінність, однакові права на вираження своїх потреб і спільну відповідальність за «клімат» у стосунках. Це дружба «дорослий-дорослий», а не «батько-дитина» чи «рятівник-жертва».1. Як паритетність проявляється у дружбі?У паритетних стосунках немає «лідера» та «відомого». Це проявляється через:* Баланс ініціативи: Сьогодні я пропоную випити кави, завтра — мій друг. Я не відчуваю, що «тягну» ці стосунки на собі.* Право на «ні»: Я можете відмовити другу без страху, що він образиться або почне маніпулювати.* Взаємна вразливість: Я не лише слухаю про проблеми друга, а й маю простір розповісти про свої. Немає гри в «одні ворота».* Відсутність конкуренції: Успіх друга викликає щиру радість, а не заздрість чи бажання «переплюнути» його досягнення.2. У чому цінність паритетної дружби?Доказова психологія стверджує, що нерівні стосунки виснажують нервову систему. Паритетність же дає зворотний ефект:* Психологічна опора: Коли я знаю, що стосунки рівні, я відчуваю безпеку. Мені не треба «заслуговувати» любов або бути ідеальним.* Відсутність ресентименту: Ресентимент — це прихована образа, яка виникає, коли один постійно дає більше, ніж отримує. У паритетній дружбі це почуття не накопичується.* Ресурсність: Така дружба наповнює мене, а не випалює. Це безпечна гавань, де можна бути собою.3. Чому особисто мені важливо плекати паритетність?Паритет у дружбі є для мене критично важливим з кількох причин:* Профілактика вигорання: Якщо є ризик бути схильним до «гордині самодостатності» (небажання напружувати інших), я ризикую стати «функцією» для друзів. Паритетність вчить мене приймати допомогу, що є актом смирення і відновлення.* Захист від маніпуляцій: Плекаючи паритет, я автоматично виставляю кордони для маніпуляторів. Людина, яка звикла до рівності, миттєво розпізнає спробу «перетягнути ковдру» або висунути безпідставне звинувачення.* Зростання "Здорового Дорослого": Паритетні стосунки — це найкращий тренажер для схеми автономії. Я вчуся домовлятися, витримувати чужу незгоду і не впадати в провину.Плекання паритету для мене — це не про дріб'язковість, а про екологію душі.

Відома фраза зі світу психології: «ніхто нікому нічого не винен».Вона дуже корисна та дієва в певних ситуаціях і в роботі з інфантильними установками.Наприклад, ви подорослішали й виросли?Так ось, ніхто вам більше нічого не винен. Ніхто не зобов'язаний вас забезпечувати й утримувати, ніхто не зобов'язаний піклуватися про ваше харчування чи про те, у що вам одягнутися, ніхто не мусить вирішувати за вас ваші проблеми тощо.Однак найчастіше ця фраза сприймається в іншому контексті: «я нікому нічого не винен». У такому вигляді, особливо якщо це заявляється з викликом та агресивно, це свідчить про бунтівну підліткову позицію, а отже, є продовженням інфантильної установки.Коли людина доростає до розуміння того, що світ їй нічого не винен, вона не заявляє про це на кожному кроці. Вона йде і починає щось робити, усвідомлюючи також свою відповідальність і свою міру обов’язку.Світ мені не винен, -але якщо я хочу красиве та спортивне тіло, Я МОЖУ займатися спортом; -якщо я хочу фінансової самостійності, Я МОЖУ створювати власний ресурс і свою справу; -якщо я хочу багато знати, Я МОЖУ багато вчитися і читати.Тепер ще один важливий момент. Протягом останніх двох тижнів у моєму житті відбулася низка вкрай трагічних подій, які хоч і не стосувалися мене безпосередньо, проте перебували в орбіті моєї уваги. Ці події з очевидністю показали, що люди самі творять свою долю і часто втручаються в долю інших.Головний висновок, який із цього випливає, звучить так: «якщо ви хочете, щоб ваші діти жили в кращому світі, ВИ МОЖЕТЕ цей світ створювати». Ніхто для них, крім вас, його не створить. Якщо ви самі хочете жити в кращому світі, знову ж таки, ВИ МОЖЕТЕ почати створювати цей світ із себе.Загальне правило: «якщо ви хочете, щоб світ змінився, ВИ МОЖЕТЕ почати працювати над собою». Зв'язок понять «обов'язок» і «відповідальність» проходить через два інших важливих поняття — «хочу» і «розумію».Якщо я РОЗУМІЮ свою ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ за своє завтра і ХОЧУ, щоб воно було кращим, то я МОЖУ працювати над собою і своїм завтра. Ніхто за мене цього не зробить.Якщо ж хтось вважає, що заради завтра він не мусить ворушитися, то він або не РОЗУМІЄ, або не ХОЧЕ, але тут уже вільна воля...

Як зрозуміти, коли спілкуються з вами, а коли «об вас»?На вулиці до мене підійшов милий котик і сказав: «мур-мяу!». Я дав йому вологого корму, він із задоволенням з’їв, а потім боднув мене в ногу: «А тепер — гладити!». Поки гладили, мурчали ми обидвоє. Любов, правда ж? Зовсім ні. Нічого особистого. Котик хотів їсти, ніжитися і спілкуватися. Якби на моєму місці був хтось інший із кормом і обіймами, котик робив би те саме.У явища, коли звертаються не особисто до вас, коли говорять не особисто з вами, а об вас, немає назви. Звідси багато плутанини, конфліктів і скандалів на рівному місці. Бачили п'яних людей на вулиці, які хитаються з боку в бік і дуже емоційно самі з собою щось з'ясовують? Зупиняються, бурмочуть щось «об перехожих», «об дерева» — їм абсолютно байдуже, кому адресувати свій безладний текст: собі всередину, повітрю, березі, сусіду Василю чи вітрині магазину. Багато тверезих роблять так само: говорять «об інших», як об березу. А інші їх уважно слухають і сприймають на свій рахунок.«Зі мною» — це коли цікавлю конкретно я, і хочеться поспілкуватися саме зі мною. Людина мене бачить, чує, відчуває, відгукується на мої потреби та емоції, вміє чути «ні» і насправді хоче знайти спільну мову. Ми ніби в танці — відгукуємося одне на одного емоційно та дбайливо, тримаємо у фокусі спільний сенс і цілі діалогу.«Об мене» — це коли я випадково потрапив під руку людині, якій захотілося щось вихлюпнути, неважливо «об кого». Тобто ініціатор взаємодії вступив у ....Більш доклано про це можна прочитати у групі @Духовно-психологічна порадня у Фейсбук #порадня_емоційний_інтелект #порадня_психоедукація

Те, що я співчуваю психологічній травмованості людини не зобов'язує мене толерувати дисфункційну поведінку, скеровану до мене, викликану травмованістю цієї людини - цей принцип є фундаментом здорових стосунків та одним із головних постулатів Схема-терапії та КПТ. Він базується на розрізненні людини (її болю, історії) та її поведінки (способів захисту).Ось як цей принцип пояснює доказова психологія:1. Розрізнення Емпатії та Потурання (Enabling)Емпатія — це здатність зрозуміти причини чужого болю. Але в психології існує поняття "потурання", коли через жалість ви дозволяєте людині продовжувати деструктивні дії.* Науковий погляд: Потураючи дисфункційній поведінці (наприклад, крикам, маніпуляціям чи пасивній агресії), ви підкріплюєте її. Згідно з законами біхевіоризму, те, що не зустрічає опору, сприймається мозком як ефективна стратегія.* Наслідок: Ви не допомагаєте людині одужати, ви допомагаєте їй залишатися в межах її травми.2. Концепція «Здорового Дорослого»У Схема-терапії ми визнаємо, що у травмованої людини є Вразлива Дитина (яка страждає) і Дисфункційний Копінг (агресія, стіни, маніпуляції).* Ваше співчуття спрямоване на Вразливу Дитину.* Ваші кордони спрямовані проти Дисфункційного Копінгу.* Принцип: «Я розумію, що тобі боляче (емпатія), але я не дозволю тобі так зі мною розмовляти (кордон)».3. Нейробіологія кордонів та дзеркальних нейронівКоли ви толеруєте агресію чи маніпуляції, ваша власна амигдала (центр загрози) постійно перебуває в напрузі.* Вторинна травматизація: Якщо ви постійно дозволяєте травмованій людині порушувати ваші кордони, ви самі отримуєте психологічну травму. Доказова психологія стверджує: щоб залишатися ресурсною особою, яка здатна на співчуття, ви ПОВИННІ бути в безпеці.4. Етичний парадокс: Межа відповідальностіДоказова психологія чітко розмежовує:1. Причина поведінки: Лежить у минулому людини (травма).2. Відповідальність за поведінку: Лежить на дорослій людині в теперішньому часі.Травма пояснює, чому людина так поводиться, але вона не є індульгенцією, яка скасовує соціальні норми та повагу до іншого.#порадня_психоедукація

Якщо у тебе є діти і ти кладеш гроші на їхній рахунок у банку, якщо у тебе є заощадження, якщо ти будуєш будинок або купуєш квартиру — це непогано. Але це не повинно супроводжуватися метушнею, страхом, неспокоєм. І тоді все вийде. Роби те, що робиш, але з іншими орієнтирами. Заміни деякі детальки у своїй душі, почни досягати мети інакше, усвідом по-іншому те, до чого прагнеш.Бог не хоче, щоб ми змінювали ритм свого життя. Він не бажає, щоб ми змінювали свою справу, роботу. Бог хоче, щоб ми змінили ставлення до свого життя, справи, роботи. Щоб ми подивилися на все це так, як дивиться Він. Але для цього потрібно подивитися на себе збоку.Один молодий чоловік якось сказав мені: — Іноді, роблячи щось, я починаю дивитися на себе збоку. Ніби я — це інша людина, яка спостерігає за моїм життям. Або ніби я знімаю себе на відеокамеру, а потім дивлюся на своє життя очима глядача. І знаєте, що мені здається? Мені здається, що я божевільний. Я дивлюся на те, як бігаю туди-сюди, як хвилююся, напружуюся, як шалено калатає моє серце. Мені стає страшно, і я запитую себе: «Зі мною все гаразд? Чому я живу так?»Я відповів йому: — Якоюсь мірою це допомагає тобі прийти до тями, але саме по собі не є зціленням. Заспокойся! Іди повільніше, поводься тихіше, говори спокійніше і не передавай своє хвилювання тому, з ким розмовляєш.Церква вчить нас дивитися на своє життя очима Христа. Мати розум Христовий — значить спостерігати й осмислювати навколишній світ не бездуховно, а за допомогою Божественного Духа. Дивитися на все так, як дивився б Господь. Уявімо собі, що ми живемо в часи Христа. У нас багато справ, ми носимося по Назарету, по всій Галілеї, по землі, де ходить Господь. Ми поки що не віримо в Нього — ми просто знаємо, що Він тут. І ось у поспіху, метушні ми одного чудового дня натрапляємо на Нього і на Його учнів. І, подивившись Йому в очі, раптом розуміємо, що ніколи ще не бачили такого погляду. Чому? Тому що в них — спокій вод Галілейського озера або навіть бездонного океану. Це такий спокій, така тиша, які можуть існувати тільки в горньому світі. Коли ми дивимося в ці очі, всі наші проблеми відступають. Ми хочемо сказати Йому про них, але виявляється, що й говорити нема про що. Тому що завдяки одному лише погляду в очі Христа все навколо завмирає, і наша душа наповнюється миром.#порадня_духовність_психологія #порадня_здорова_духовність #порадня_дорослість

«...я став, мов бурдюк у димі, але установ твоїх не забуваю»Читав псалми й натрапив на фразу, що змусила мене зупинитися: «я став, мов бурдюк у димі, але установ твоїх не забуваю».Фраза «бурдюк у димі», що зустрічається у Псалмі 118 (119) :83, є метафорою, яку використовують для вираження стану глибокого страждання, виснаження чи горя. Вона символізує людину, яка почувається висохлою, знесиленою і марною через тривалі страждання та скорботи, але при цьому залишається вірною Слову Божому.У давнину бурдюки для вина зазвичай виготовляли зі шкір тварин (наприклад, козячих або овечих) і використовували для зберігання вина. У будинках часто були відкриті вогнища з поганою вентиляцією, тому предмети, що висіли на кроквах, зокрема й бурдюки, постійно перебували під впливом диму. Це призводило до того, що вони висихали. Спека й дим витягували вологу, роблячи бурдюк твердим, зморшкуватим і, зрештою, крихким. Також бурдюки чорніли від сажі та ставали непридатними.Здавалося б, марний, висохлий, негнучкий винний бурдюк більше не міг містити свіже вино, що бродить, бо тиск газів просто розірвав би його.Давид використовує цей образ, щоб описати свій фізичний та емоційний стан, відчуття виснаження через переслідування та очікування спасіння від Бога. Попри ці сильні страждання та відчай, ключовою частиною вірша є твердження: «але постанов Твоїх не забув».Так, і я зараз проходжу крізь проблеми, випробування та дистрес. Так, моє серце стогне. Так, я не сплю ночами і плачу. Я як бурдюк у диму… втрачаю все, що накопичив… Але постанов Твоїх, Господи, я не залишив і не залишу.Постанови Божі — це Його Слово. Це Біблія, але також і живе слово, сказане Ним саме тобі. Іноді це шепіт, іноді думка.Я чіпляюся за слова Божі як за джерело істини та якір серед випробувань. Настане час, і Бог оновить мої бурдюки для нового вина.#порадня_духовність_психологія #порадня_здорова_духовність #порадня_кризова_психологія #порадня_дорослість

ПРОХАННЯ чи МАНІПУЛЯЦІЯ?Багатьом складно відрізнити пряме прохання від маніпуляцій, хоча з останніми ми стикаємося регулярно. У чому відмінність?Прохання — це пряма і ясна комунікація. Ви точно розумієте, чого від вас хочуть, навіщо це потрібно, і маєте повне право відмовитися без загрози для свого статусу, самооцінки чи стосунків. У проханні немає прихованих умов.Маніпуляція — це викривлена комунікація. Вона часто виглядає як прохання, скарга або навіть «нейтральне» зауваження, але завжди містить вбудований механізм тиску, що позбавляє вас права на чесну відмову. Її суть — отримати бажане, оминаючи відкритий діалог. Маніпуляція містить у собі приховане послання, яке приписує вам, що робити (якщо його озвучити прямо, з великою ймовірністю була б відмова).Наприклад, «сходи, будь ласка, за хлібом» — це прохання. А ось «сходи, будь ласка, за хлібом, якщо ти справді мене кохаєш» — це маніпуляція. До простої дії додано приховану умову: і хліба купи, і доведи, що ти не верблюд.Маніпуляція завжди ґрунтується на страху втрати чогось важливого (стосунків, уваги, поваги, схвалення).* Зроби, або я ображуся.* Зроби, будь чоловіком (або я перестану тебе поважати).* Тобі що, важко? Зовсім мене не шкодуєш (зроби, або я в тобі розчаруюся, бездушна істото).Маніпуляція будується не на фактах, а на вигідній маніпулятору інтерпретації, і він наполегливо ігнорує реальність. Наприклад, на ваше «Сьогодні не прийду — термінова робота» маніпулятор може відповісти: «Значить, робота для тебе важливіша за наші стосунки. Зрозуміло, де твої пріоритети». Факт термінової роботи ігнорується, а поодинокий випадок зводиться в систему.Окрема тема — проекція, коли людина, не отримуючи бажаного, сама приписує іншому маніпулятивні мотиви, щоб не бачити неприємної правди. Наприклад, жінка, яка не дочекалася взаємності від чоловіка, думає: «Він навмисно пів року мовчить, щоб продовжувати мною маніпулювати». Це не маніпуляція з його боку, а її спосіб впоратися з відторгненням і не стикатися з неприємним для себе усвідомленням: її не обирають. Або інший приклад — чоловік, який відмовляється визнати свій емоційний голод і любовну залежність від байдужої жінки, може говорити про неї: «Вона мене приворожила».Надійний захист від маніпуляцій — внутрішня ясність.* Чим краще ви усвідомлюєте свої потреби та цінності, тим чіткіші ваші особисті межі.* Чим чіткіші ваші межі, тим стійкіші ви до зовнішнього впливу.* А чим ви стійкіші, тим прозорішою і чеснішою стає ваша власна комунікація, тож маніпуляторам ви будете просто нецікаві, бо спілкування з вами стає невигідним.#порадня_стоп_маніпуляції #порадня_дорослість #порадня_ненасильницька_комунікація