Статистика telegram channel - @TikhonSerhiiKulbaka

ЯК ПОЛЮБИТИ БОГА, ПОЛЮБИВШИ СЕБЕ 12Про позбавлення від почуття провиниЧи замислювався ти колись про те, що почуття провини може керувати нашим життям? Як же легко і в Церкві збентежити людину, довести її до зневіри, налякати! І замість того, щоб наблизитися до Бога, вона вийде з храму з тяжкістю на душі, відчуваючи себе великим грішником.Ми віримо, що Бог полюбив людину; ми віримо, що Ісус Христос, прийшовши у цей світ, простив нас і тепер завжди дає можливість з’єднатися з Ним через Святе Причастя «на залишення гріхів і життя вічне»; ми віримо, що сповіданий Богу гріх прощається назавжди. Але звідки ж у такому разі беруться люди (а я бачу їх від того самого дня, як почав сповідати) з постійним почуттям провини, від якого вони ніяк не бажають звільнитися? Їх повсякчас терзають докори сумління.Для деяких людей усе є гріхом. Коли я запитав одного чоловіка, чому він так вважає, він відповів:— Як — чому? Церква мені це каже! Ти мені це сказав! Ну добре, навіть не ти особисто, а інші священники. Вони кажуть, що в принципі все в цьому світі — гріх, крім їжі та пиття. Це можна. А все інше, якщо уважно подивитися, можна назвати гріхом.Я запитав його:— Ти справді так думаєш?— Так, я так думаю. Я відчуваю, що багато з того, про що я думаю і чого хочу, є гріхом.Давайте подивимося, як Бог дивиться на наші гріхи. Мені здається, Він дивиться на них як на помилки першокласника у прописах. А можливо, навіть дошкільняти. Багато хто з нас досі зберігає свої перші зошити на пам'ять — заплямовані, з величезними великими літерами, з дірками від гумки. І ніхто з батьків не буде сварити свою дитину за таке, не скаже їй: «Це нікуди не годиться! Ти нічого не вмієш!» Навпаки, батьки подумають: «Він ще маленький. Зараз пише з помилками, а коли підросте, вже не буде помилятися». І я вірю, що Господь дивиться на нас такими ж очима. На всі наші гріхи, пристрасті та помилки Він дивиться з великою поблажливістю та розумінням — зокрема й на те, що завдає нам безліч страждань. Особливо це стосується молодих людей. І головне тут — покаяння на сповіді. Якщо ти озвучив усе на сповіді — ти зробив те, що потрібно. Чотири-п’ять речей, які гнітять твою совість, кожен сам знає про себе, що це за речі.І іноді священник каже у відповідь:— Добре. Більше так не роби.А ми:— Ні, отче, я маю вам розповісти про це докладніше, щоб пояснити. Я знову і знову це роблю. Я знову подумав те, зробив це…Постараємося зрозуміти, читаючи святих отців, Хто такий, власне, Бог. І якщо ми зрозуміємо, Хто Він, якщо наблизимося до Нього, наскільки це можливо, то побачимо, що Бог не може займатися такими посередніми, пересічними речами, на яких ми так звикли зосереджуватися, що іноді навіть захворіваємо.Зверни увагу — я не закликаю тебе перестати думати про свої гріхи. Просто не перебільшуй, не акцентуй на них увагу так сильно і не вважай, що все настільки сумно. Те, що нам здається трагічним, насправді не трагічне, і навпаки: те, що ми сприймаємо як дріб'язкове і невинне, часто виявляється набагато сумнішим. Господь легко і спокійно розмовляв із грішними жінками, але жодній із них не сказав при цьому: «Ти добре чиниш!» Як не сказав жодній із них: «За свої гріхи ти потрапиш до пекла!» Проте з фарисеями Він розмовляв інакше, кажучи: «Своїм лицемірством і брехнею ти можеш занапастити душу. Засуджуючи інших, ти можеш загинути від ненависті та заздрощів!»Є такі гріхи, які душать нас, але вони не є основними. Це не ті гріхи, на які Бог постійно звертає увагу, бачачи наше духовне життя. І попри це, ми, християни, так і живемо з почуттям провини та докорами сумління, які замість того, щоб сприяти нашому пробудженню в певний момент, залишаються з нами назавжди.Що таке докори сумління? У давньогрецькій мові слово «докір» (у значенні гризоти) походить від дієслова τύπτω — «бити, ударяти». Наприклад, ударяти коня, щоб він пішов уперед. А після того, як кінь пішов, його вже не б'ють — інакше можна травмувати тварину.

ПРАВИЛО “HALT”80% конфліктів починаються тільки тому, що хтось вчасно не поїв.Можливо ви помічали, що інколи буваєте надміру стурбовані, роздратовані, починаєте нападати на когось чи втрачаєте контроль? Або ж, навпаки, почуваєтесь зовсім безнадійно та готові здатись?Так от, у мене є для вас хороша новина - у понад 80% ситуацій ваша проблема вирішується за допомогою чаю з бутербродом (а все, що можна вирішити чаєм з бутербродом, не потрібно вирішувати нічим іншим ніж чаєм з бутербродом).Але є і погана новина - для цього потрібно навчитися користуватися правилом HALT та почати краще дбати про себе.ПРАВИЛО «HALT»Німецьке слово HALT! означає «СТОЯТИ!» і одночасно це є правило, яке використовують у психотерапії, щоб допомогти людині навчитися кращій емоційній регуляції та тому, як запобігати своїм зривам та конфліктам. Адже більшість емоційних зривів виникає через надмірну активацію нашої рептильної системи мозку. Це саме та система мозку, яка вмикає емоції, відповідальні за виживання - гнів, страх та пригнічення.Тому й абревіатура HALT розшифровується як:H - hungry (голодний)A - angry (злий)L - lonely (самотній)T - tired (виснажений)Як користуватися правилом?Візьміть собі за звичку перед тим, як приймати будь-яке важливе рішення, спершу перевірити чи ви відчуваєте:ГОЛОД: чи ви поїли, коли були потрібно? Чи пропустили обід?ГНІВ: чи зараз ваш розум часом зараз не затьмарений гнівом або роздратуванням?САМОТНІСТЬ: чи часом не почуваєте себе без підтримки чи відкинутими іншими людей (кимось важливим або й одразу багатьма)?ВТОМУ: Чи ви відновилися, чи виспалися вчора вночі? (зараз багато людей ігнорує цю важливу потребу).І якщо щось із цього присутнє, не варто розпочинати важливу розмову, вирішувати важливі справи і тим більше приймати життєві рішення. Бо ваші дії в таких станах можуть бути продиктовані не так вами, як вашою внутрішньою виснаженою та голодною рептилією. Краще спершу зробіть їй чаю з бутербродом, вона подобрішає і підпустить до управлінського містка ваш «людський» розумний мозок.А от якщо ви вже і поїли, і поспали, а роздратування, пригнічення чи проблема не минає ні на другий, ні на третій день, то це якраз ті 20% ситуацій, які не вирішуються лише чаєм з бутербродом і тоді краще звернутися до відомих вам технік виходу зі стану регресії або до свого терапевта.#порадня_резилієнтність

Приватне об’явлення учаснику Високого Ретриту у Меджугорє— це термін, що поєднує духовний досвід з особистою трансформацією у стані глибокої молитви, тиші та відкритості.Нижче наведено аналіз цього явища через призму теології, психології та нейрофізіології. Приватне об’явлення — це суб’єктивний досвід безпосереднього духовного пізнання, який не додає нічого нового до загальної віри, але допомагає конкретній людині краще прожити певний етап її життя.1. Як це може виглядати?Це рідко буває «голосом із неба». Найчастіше це:-Інтелектуальне світло: Раптове, ясне розуміння складної життєвої ситуації (момент «Еврики»).-Внутрішній голос: Думка, яка не відчувається як власна («чужа», але дуже мирна), що приносить розраду або вказівку.-Синхронічність: Випадкова фраза з Біблії, почута розмова або подія, яка ідеально відповідає на внутрішній запит.-Мир, що перевищує розум: Стан глибокого спокою в тілі, який неможливо пояснити зовнішніми обставинами.2. Критерії правдивості (Наука про дух, душу та тіло)З точки зору доказової духовності та психології, справжній досвід відрізняється від галюцинації або самонавіювання за такими критеріями:А. Тіло (Нейрофізіологія)-Вегетативна стабільність: Справжній духовний досвід знижує рівень кортизолу та активує вагус (блукаючий нерв). На відміну від психозу, де людина збуджена, тут спостерігається глибока релаксація та впорядкованість серцевого ритму.-Довготривалий ефект: Після досвіду покращується сон, зникають психосоматичні затиски.Б. Душа (Психологія)-Відсутність гордині: Справжнє об’явлення робить людину смиренною, а не «обраною». Якщо людина починає відчувати перевагу над іншими — це «ігри его».-Інтеграція: Досвід не руйнує психіку, а збирає її докупи. Людина стає більш функціональною в реальному світі, а не тікає в ілюзії.-Плід радості: Головний критерій — наявність «плодів» (мир, терпіння, любов, самовладання), які тривають місяцями після ретриту.В. Дух (Дискреція / Розпізнавання)-Згода з сумлінням: Об’явлення ніколи не закликає до зла, насильства чи порушення моральних законів.-Свобода: Дух не примушує. Якщо ви відчуваєте тиск, страх або примус — це не духовне об’явлення, а психологічний комплекс або маніпуляція.3. Як цим користуватися?Якщо ви отримаєте такий досвід у Меджугор’є, фахівці рекомендують правило «Маринування та Перевірки»:-Тиша (Маринування): Не поспішайте розповідати про це всім навколо. Приватне об’явлення — це як ніжний пагін. Дайте йому час вкорінитися у вашому житті.-Заземлення: Спробуйте перекласти отримане світло у конкретну дію. Якщо ви зрозуміли, що "Бог є любов", — як це змінить ваші стосунки з дружиною/чоловіком сьогодні ввечері? (Принцип «Словами через рот»).-Духовний супровід: Поговоріть про це з досвідченим духовником або психологом, який розуміє специфіку релігійного досвіду. Це допоможе відсіяти суб'єктивні фантазії.-Аналіз через тіло: Якщо згадка про цей досвід приносить напругу в плечах — відпустіть його. Якщо вона приносить розширення в грудях і тепло — тримайтеся за цей симптом.РезюмеПриватне об’явлення — це інструмент для персонального зростання, сепарації та дорослішання. Воно дає людині внутрішній авторитет («Я знаю, Хто я і куди йду»), що дозволяє перестати залежати від оцінок соціуму та почати жити згідно з власним покликанням.Використовуйте цей досвід як "компас", а не як "карту". Карта показує кожен крок, а компас лише напрямок. Крокувати по дорозі життя все одно доведеться вам самотужки, спираючись на власну волю та розум.Більше докладної інформації, ціна, реєстрація - за цим посиланням https://sites.google.com/view/retryt2026/ #порадня_високий_ретрит_у_меджугорє #агенція_отця_тихона

У моїй новій школі на перерві продають булочки з корицею. Я їм їх щодня. Солодке — наче рятувальний круг. Я намагаюся триматися на плаву.На шкільній лінійці я простягаю руку хлопчику поруч. Мені не можна бути сумною, тому я шукаю те, що робить мене щасливою. Але не надто щасливою. Достатньо щасливою, щоб не бути проблемою. Не такою щасливою, щоб нею стати.Я вже доросла, але повідомлення, з якими я виросла, лунають у моїй голові.«Не бійся». «Заспокойся». «Не плач». «Це не така вже й велика проблема».Якщо мені боляче, я пояснюю собі, чому я не повинна цього відчувати. Якщо я почуваюся самотньою, я пояснюю собі, чому це неправильно. Я інстинктивно відмовляюся від своїх почуттів, щойно вони виникають. Це як гра у «Вбий крота» (Дитяча настільна гра. Гравцям необхідно здихатися кротів обраного кольору, вдаряючи по них спеціальними битками. Щоб перемогти, треба отримати щонайбільшу кількість балів за влучання по шкідниках). Ця емоція невчасна. Бах! Ця — неправильна. Бах! Пройти повз неї. Працювати над нею. Зі мною все гаразд.Коли хтось дозволяє мені відчувати щось конкретне («Хіба ти не схвильована?»; «Мабуть, тобі дуже сумно»), я вчуся погоджуватися.У 32 роки у мене сталася перша панічна атака, і я відчула, що «розплутуюсь». Ніби хтось знайшов вільний кінець у светрі, який є моїм сплетеним життям, і потягнув за нього. Я плету себе назад. Буде легше, коли я переживу цей день. Цей тиждень. Цей місяць. Цей проект. Цей викидень. Це розлучення. Цю пандемію. Це…Після смерті мами хвилі набігають надто швидко, щоб я могла оговтатися. Вони створюють смерч, який тягне мене далеко від берега, далі, ніж я коли-небудь була. Ніхто не хоче підпливати надто близько, бо я можу затягнути під воду. Люди не мислять тверезо, коли тонуть, і не мислять тверезо, коли їх переповнюють емоції.Я тону майже рік, хапаючись за рятувальні круги, але так і не знаходжу берега....#порадня_емоційний_інтелект #порадня_схема_терапія #порадня_емоції

Терапевт має право завершити терапію, якщо системно порушуються домовленості, контракт і його особисті межі — і то не тому, що він «не витримав», а саме тому, що він витримує реальність і не підміняє терапію фантазією про ідеальні стосунки без меж, де можна робити що завгодно, а інший має залишатися, приймати, терпіти і мовчки «любити», бо інакше він поганий терапевт.Ідея, що терапевт — це така терпляча, всеприймаюча фігура, яка має все розуміти, все пояснювати і ніколи не завершувати, — це не про терапію, це про інфантильний перенос, найчастіше перенос ідеальної матері, яка у фантазії дитини існує як безмежна, завжди доступна і така, що ніколи не каже «ні», але з реальним життям це не має нічого спільного, бо такої матері не існує, і саме з цим розчаруванням людині колись доводиться зустрітися, щоб відбулася соціалізація і з’явилася здатність до контакту з іншими живими людьми, а не з функціями.У гештальт-підході терапія відбувається не в злитті, а на контактній межі, там, де є «я» і є «ти», де є різниця, фрустрація, напруга, злість, сором, бажання порушити, перевірити, чи залишиться інший, і саме тому порушення домовленостей часто є не «поганою поведінкою», а несвідомою спробою клієнта відтворити свій звичний патерн стосунків і перевірити: я можу не платити, запізнюватися, знецінювати, маніпулювати, зникати, приходити, коли захочу, — а ти все одно будеш?Це і є перенос — коли терапевт перестає сприйматися як реальна людина і стає контейнером для старих фігур, болю, очікувань і незавершених історій.Але поруч із переносом завжди існує контрперенос — те, що відбувається з терапевтом у відповідь, і саме тут починається тонка зона професійної відповідальності, бо терапевт може несвідомо увійти у роль та ідею рятівниці, ідеальної матері або «сильної фігури, яка витримає все» та почати терпіти, знецінювати власні межі, пояснювати клієнту його порушення, брати відповідальність за його стабільність і таким чином не лікувати, а підтримувати інфантильну частину, де інший існує для мене, а я за нього не відповідаю. Втрачаючи себе.Або ж терапевт може залишатися зовні «правильним», але всередині накопичувати злість, роздратування, втому, і тоді контакт вже зруйнований, а терапія стає фальшивою, бо там, де є прихована агресія і знецінення, лікування не відбувається.Межі в терапії — це не покарання і не холодність, це умова контакту, бо саме через межі людина починає відчувати реальність іншого, усвідомлювати наслідки своїх дій і виходити з фантазії, що світ має підлаштовуватися під її біль, а інші — мовчки витримувати.Окрема і дуже важлива межа — це визнання того, що психотерапія є професією, а не формою любові, дружби чи рятування, і що терапевт працює за контрактом, отримує оплату, планує свій дохід, створює графік, наповнює практику і живе власне життя, а не існує у режимі безмежної доступності, і саме оплата тут є не «грошима», а актом контакту, вибору і відповідальності, способом сказати: я беру участь, я вкладаюся, я в цій реальності.Іноді завершення терапії — це не провал і не зрада, а єдиний чесний спосіб повернути людину з злиття у контакт, з фантазії — у життя, з очікування всемогутньої фігури — у зустріч із тим, що інші люди мають межі, почуття, потреби і не готові терпіти все, навіть якщо вони терапевти.Контакт можливий не там, де «все дозволено», а там, де є живі обмеження, фрустрація, відповідальність і можливість зустріти іншу людину не як функцію, а як окрему реальність.І саме з цього місця починається дорослість, терапія і справжні стосунки.Авторка тексту Ірина Бічева#порадня_психоедукація #порадня_психотехніки

І ще про паритетність - баба моя казала приказку: "Ото як одне вЕзе, а інше не вЕзе - то бодай би здохло й те, що везе". Ця народна приказка — геніальна метафора, яка описує колапс паритетності через народну мудрість. Вона пояснює принцип здорових стосунків «від зворотного»: показує, що стається, коли баланс порушено настільки, що сама суть стосунків втрачає сенс.1. Метафора «Спільної упряжі»Дружба — це пара коней, що тягнуть один віз. Паритетність — це коли зусилля розподілені рівномірно.* «Одне везе, а інше не везе»: Це опис дисфункційних стосунків. Один партнер постійно ініціює зустрічі, підтримує, слухає, допомагає (той, що везе), а інший — лише споживає або ігнорує (той, що не везе).* Результат: Той, хто «везе», виснажується, а той, хто «не везе», деградує як особистість.2. Психологічний вибух: «Бодай би здохло й те, що везе»Ця частина звучить жорстко, але вона описує граничну точку ресентименту (накопиченої образи).* Коли паритетність відсутня занадто довго, у того, хто «везе», виникає бажання повністю припинити стосунки. Йому простіше залишитися взагалі без «воза» (дружби), ніж продовжувати тягнути на собі паразитуючого партнера.* Це захисна реакція психіки: краще самотність, ніж постійне відчуття, що тебе використовують.3. Принцип «Справедливого обміну»Здорова паритетність каже: щоб «віз» їхав довго, обидва мають вкладатися.* Цінність: Якщо «везуть» обоє, жоден не виснажується до стадії «бодай би здохло».* Взаємопідтримка: У паритетній дружбі буває, що один кінь втомився і «не везе» тимчасово. Тоді інший підхоплює. Але ключове слово — тимчасово. Якщо це стає системою, упряж рветься.4. Чому це важливо для мене зараз?Ця приказка — чудовий фільтр для мого оточення. Якщо я відчуваю себе тим конем, який «везе» сам, і у мене з'являються думки: «Та нехай би вже взагалі нічого не було», — це сигнал, що паритетність знищена.* Плекати паритет: Дозволяти іншим «везти» частину нашого спільного воза. Не намагатися бути «супер-конем», який тягне все сам (це знову про * Відмовлятися від дисбалансу: Не бути в упряжі з тими, хто свідомо «не везе», щоб не доводити себе до стадії ненависті до самої дружби.#порадня

Паритетність у дружбі — це стан динамічної рівноваги, де обидва учасники мають рівну цінність, однакові права на вираження своїх потреб і спільну відповідальність за «клімат» у стосунках. Це дружба «дорослий-дорослий», а не «батько-дитина» чи «рятівник-жертва».1. Як паритетність проявляється у дружбі?У паритетних стосунках немає «лідера» та «відомого». Це проявляється через:* Баланс ініціативи: Сьогодні я пропоную випити кави, завтра — мій друг. Я не відчуваю, що «тягну» ці стосунки на собі.* Право на «ні»: Я можете відмовити другу без страху, що він образиться або почне маніпулювати.* Взаємна вразливість: Я не лише слухаю про проблеми друга, а й маю простір розповісти про свої. Немає гри в «одні ворота».* Відсутність конкуренції: Успіх друга викликає щиру радість, а не заздрість чи бажання «переплюнути» його досягнення.2. У чому цінність паритетної дружби?Доказова психологія стверджує, що нерівні стосунки виснажують нервову систему. Паритетність же дає зворотний ефект:* Психологічна опора: Коли я знаю, що стосунки рівні, я відчуваю безпеку. Мені не треба «заслуговувати» любов або бути ідеальним.* Відсутність ресентименту: Ресентимент — це прихована образа, яка виникає, коли один постійно дає більше, ніж отримує. У паритетній дружбі це почуття не накопичується.* Ресурсність: Така дружба наповнює мене, а не випалює. Це безпечна гавань, де можна бути собою.3. Чому особисто мені важливо плекати паритетність?Паритет у дружбі є для мене критично важливим з кількох причин:* Профілактика вигорання: Якщо є ризик бути схильним до «гордині самодостатності» (небажання напружувати інших), я ризикую стати «функцією» для друзів. Паритетність вчить мене приймати допомогу, що є актом смирення і відновлення.* Захист від маніпуляцій: Плекаючи паритет, я автоматично виставляю кордони для маніпуляторів. Людина, яка звикла до рівності, миттєво розпізнає спробу «перетягнути ковдру» або висунути безпідставне звинувачення.* Зростання "Здорового Дорослого": Паритетні стосунки — це найкращий тренажер для схеми автономії. Я вчуся домовлятися, витримувати чужу незгоду і не впадати в провину.Плекання паритету для мене — це не про дріб'язковість, а про екологію душі.

Відома фраза зі світу психології: «ніхто нікому нічого не винен».Вона дуже корисна та дієва в певних ситуаціях і в роботі з інфантильними установками.Наприклад, ви подорослішали й виросли?Так ось, ніхто вам більше нічого не винен. Ніхто не зобов'язаний вас забезпечувати й утримувати, ніхто не зобов'язаний піклуватися про ваше харчування чи про те, у що вам одягнутися, ніхто не мусить вирішувати за вас ваші проблеми тощо.Однак найчастіше ця фраза сприймається в іншому контексті: «я нікому нічого не винен». У такому вигляді, особливо якщо це заявляється з викликом та агресивно, це свідчить про бунтівну підліткову позицію, а отже, є продовженням інфантильної установки.Коли людина доростає до розуміння того, що світ їй нічого не винен, вона не заявляє про це на кожному кроці. Вона йде і починає щось робити, усвідомлюючи також свою відповідальність і свою міру обов’язку.Світ мені не винен, -але якщо я хочу красиве та спортивне тіло, Я МОЖУ займатися спортом; -якщо я хочу фінансової самостійності, Я МОЖУ створювати власний ресурс і свою справу; -якщо я хочу багато знати, Я МОЖУ багато вчитися і читати.Тепер ще один важливий момент. Протягом останніх двох тижнів у моєму житті відбулася низка вкрай трагічних подій, які хоч і не стосувалися мене безпосередньо, проте перебували в орбіті моєї уваги. Ці події з очевидністю показали, що люди самі творять свою долю і часто втручаються в долю інших.Головний висновок, який із цього випливає, звучить так: «якщо ви хочете, щоб ваші діти жили в кращому світі, ВИ МОЖЕТЕ цей світ створювати». Ніхто для них, крім вас, його не створить. Якщо ви самі хочете жити в кращому світі, знову ж таки, ВИ МОЖЕТЕ почати створювати цей світ із себе.Загальне правило: «якщо ви хочете, щоб світ змінився, ВИ МОЖЕТЕ почати працювати над собою». Зв'язок понять «обов'язок» і «відповідальність» проходить через два інших важливих поняття — «хочу» і «розумію».Якщо я РОЗУМІЮ свою ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ за своє завтра і ХОЧУ, щоб воно було кращим, то я МОЖУ працювати над собою і своїм завтра. Ніхто за мене цього не зробить.Якщо ж хтось вважає, що заради завтра він не мусить ворушитися, то він або не РОЗУМІЄ, або не ХОЧЕ, але тут уже вільна воля...

Як зрозуміти, коли спілкуються з вами, а коли «об вас»?На вулиці до мене підійшов милий котик і сказав: «мур-мяу!». Я дав йому вологого корму, він із задоволенням з’їв, а потім боднув мене в ногу: «А тепер — гладити!». Поки гладили, мурчали ми обидвоє. Любов, правда ж? Зовсім ні. Нічого особистого. Котик хотів їсти, ніжитися і спілкуватися. Якби на моєму місці був хтось інший із кормом і обіймами, котик робив би те саме.У явища, коли звертаються не особисто до вас, коли говорять не особисто з вами, а об вас, немає назви. Звідси багато плутанини, конфліктів і скандалів на рівному місці. Бачили п'яних людей на вулиці, які хитаються з боку в бік і дуже емоційно самі з собою щось з'ясовують? Зупиняються, бурмочуть щось «об перехожих», «об дерева» — їм абсолютно байдуже, кому адресувати свій безладний текст: собі всередину, повітрю, березі, сусіду Василю чи вітрині магазину. Багато тверезих роблять так само: говорять «об інших», як об березу. А інші їх уважно слухають і сприймають на свій рахунок.«Зі мною» — це коли цікавлю конкретно я, і хочеться поспілкуватися саме зі мною. Людина мене бачить, чує, відчуває, відгукується на мої потреби та емоції, вміє чути «ні» і насправді хоче знайти спільну мову. Ми ніби в танці — відгукуємося одне на одного емоційно та дбайливо, тримаємо у фокусі спільний сенс і цілі діалогу.«Об мене» — це коли я випадково потрапив під руку людині, якій захотілося щось вихлюпнути, неважливо «об кого». Тобто ініціатор взаємодії вступив у ....Більш доклано про це можна прочитати у групі @Духовно-психологічна порадня у Фейсбук #порадня_емоційний_інтелект #порадня_психоедукація

Те, що я співчуваю психологічній травмованості людини не зобов'язує мене толерувати дисфункційну поведінку, скеровану до мене, викликану травмованістю цієї людини - цей принцип є фундаментом здорових стосунків та одним із головних постулатів Схема-терапії та КПТ. Він базується на розрізненні людини (її болю, історії) та її поведінки (способів захисту).Ось як цей принцип пояснює доказова психологія:1. Розрізнення Емпатії та Потурання (Enabling)Емпатія — це здатність зрозуміти причини чужого болю. Але в психології існує поняття "потурання", коли через жалість ви дозволяєте людині продовжувати деструктивні дії.* Науковий погляд: Потураючи дисфункційній поведінці (наприклад, крикам, маніпуляціям чи пасивній агресії), ви підкріплюєте її. Згідно з законами біхевіоризму, те, що не зустрічає опору, сприймається мозком як ефективна стратегія.* Наслідок: Ви не допомагаєте людині одужати, ви допомагаєте їй залишатися в межах її травми.2. Концепція «Здорового Дорослого»У Схема-терапії ми визнаємо, що у травмованої людини є Вразлива Дитина (яка страждає) і Дисфункційний Копінг (агресія, стіни, маніпуляції).* Ваше співчуття спрямоване на Вразливу Дитину.* Ваші кордони спрямовані проти Дисфункційного Копінгу.* Принцип: «Я розумію, що тобі боляче (емпатія), але я не дозволю тобі так зі мною розмовляти (кордон)».3. Нейробіологія кордонів та дзеркальних нейронівКоли ви толеруєте агресію чи маніпуляції, ваша власна амигдала (центр загрози) постійно перебуває в напрузі.* Вторинна травматизація: Якщо ви постійно дозволяєте травмованій людині порушувати ваші кордони, ви самі отримуєте психологічну травму. Доказова психологія стверджує: щоб залишатися ресурсною особою, яка здатна на співчуття, ви ПОВИННІ бути в безпеці.4. Етичний парадокс: Межа відповідальностіДоказова психологія чітко розмежовує:1. Причина поведінки: Лежить у минулому людини (травма).2. Відповідальність за поведінку: Лежить на дорослій людині в теперішньому часі.Травма пояснює, чому людина так поводиться, але вона не є індульгенцією, яка скасовує соціальні норми та повагу до іншого.#порадня_психоедукація