Статистика telegram channel - @TikhonSerhiiKulbaka

ГЕЙМ, СЕТ, МАТЧ: Стосунки як гра в теніс: де ваші кордони?Уявіть, що ваші стосунки — це тенісний корт. Ви на одному боці, інша людина — на протилежному. Посередині — сітка. Це ваші кордони.Головні правила «здорової гри»:* Кожен на своєму боці. Здорові стосунки можливі лише тоді, коли обидва гравці відповідають за власну частину корту: свої емоції, рішення та потреби.* Гнучкість, а не вторгнення. Можна підходити ближче до сітки або відходити далі, але не можна перестрибувати на чужу половину.* Відповідальність — це не егоцентризм. Коли ви дбаєте про себе на своєму боці, ви заохочуєте партнера робити те саме.Коли гра ламається?Якщо ви починаєте перебігати на чужу половину — вирішувати проблеми партнера, виправдовувати його негідні вчинки або брати відповідальність за його помилки — гра припиняється.Особливо часто це стається у стосунках з емоційно незрілими особами. Вони маніпуляціями затягують вас на свій бік, щоб ви «прибирали їхній безлад». Але пам’ятайте: рятуючи їх від наслідків їхніх же дій, ви позбавляєте їх шансу подорослішати.Ваш план дій:1. Поверніть фокус на себе. Що ви відчуваєте зараз? Які ваші потреби ігноруються?2. Відійдіть від сітки. Не намагайтеся контролювати те, що поза вашим контролем (іншу людину).3. Тримайте ракетку. Ваша зона відповідальності — це ви самі.Зупиніться! Приділяти увагу власним бажанням — це не егоцентризм, а необхідна умова для здорового життя.#порадня_психоедукація #порадня_терапія_кордонів

Але тут я маю сказати ще дещо. Інша людина не дасть тобі готового рішення. Не потрібно вимагати цього ні від духівника, ні від друзів. Рішення ти приймаєш сам. Дуже легко покласти відповідальність на іншого, ми саме так і звикли чинити. «Отче, що мені робити? Скажіть! Виходити за нього заміж чи ні?» Припустімо, я скажу: «Виходь!» — а через якийсь час цей чоловік занедужує, у нього виявляється душевний розлад, одне, друге, третє, і тоді я почую від тебе: «Ви сказали мені вийти за нього заміж, я вийшла, і ось що вийшло!» Будь-яка трудність — і ти одразу ж згадаєш про мене. Тому відповідальність має бути цілком на тобі. Це дуже важливо. Господь прийшов у цей світ для того, щоб ми навчилися твердо стояти на власних ногах. Щоб просити у священника відпущення своїх гріхів і просвітлення за його молитвами. Щоб наша картина світу прояснилася. Коли з очей спадає полуда, ми починаємо бачити життя чіткіше і можемо прийняти правильне рішення. «Я хочу зробити те й те». Не я кажу тобі, що треба робити.Тому що так можна виростити не зрілого християнина, а хвору людину, яка буде постійно ходити за тобою і просити:«Отче, скажіть, а як мені тут вчинити? Яку машину купити? „Тойоту“ чи „фіат“? Ну ось, я вирішив купити „фіат“. Тільки якого кольору: сріблястий чи білий?»Мені відомі такі випадки, коли люди постійно вимагають прийняття рішень від інших. Це можливо тільки в монастирі, де ченці перебувають разом двадцять чотири години на добу. Вони разом живуть, разом харчуються, їхні долі вже тісно переплетені між собою. А в миру таке неможливо, щоб кожен постійно приходив до духівника із запитаннями, а той би постійно їх розв'язував. Потрібно вчитися просити Бога про те, щоб Він просвітив нас.Тут з'являється інша проблема.Добре, припустимо, я прийняв рішення. А якщо воно виявиться хибним? Якщо зрештою я помилюся? Тоді у тебе вийде те, що неодноразово виходило в інших людей. Що ж саме? Помилка. Просто помилка. Чому ти так боїшся помилитися?Ні, я не закликаю тебе робити помилки, я просто намагаюся пояснити, що в цьому житті без помилок нічому не навчишся. Нікому це не вдається. У мене в будинку на третьому поверсі живе дівчина-піаністка. Коли вона грає, я чую одне місце, де вона постійно збивається. Ніяк воно у неї не виходить. І щоразу, чуючи це, я кажу про себе: «Ну давай же, доню моя, навчися ж нарешті грати це місце правильно!» Але навіть професійний музикант, граючи твір п'ять місяців, продовжує помилятися!#порадня_духовність_психологія #порадня_здорова_духовність #порадня_дорослість

Ситуація, коли клієнт приходить у терапію з інтенцією «змінити іншого через себе», є класичним викликом у клінічній практиці. Це часто свідчить про специфічну внутрішню динаміку та використання терапії як інструменту маніпуляції або механізму захисту.Пропоную детальний розгляд цього феномену:1. Чому це буває? (Етіологія та мотивація)Зовнішній локус контролю: Клієнт щиро вірить, що джерело його страждань знаходиться виключно зовні. Відповідно, логічним рішенням здається «полагодити» оточення, щоб почуватися краще.Інструменталізація стосунків: У деяких випадках (зокрема при дефіцитарному нарцисизмі або певних схемах, як-от «Грандioзність») інші люди сприймаються не як окремі особистості, а як функції для задоволення потреб клієнта.Схема «Пошук схвалення» або «Покірність»: Клієнт може хотіти стати «ідеальним терапевтичним пацієнтом», щоб потім використати цей статус як моральну перевагу: «Я працюю над собою, тепер ти зобов’язаний змінити свою поведінку».Магічне мислення: Надія на те, що терапія — це таємне знання або «пульт управління» психікою, який дозволить непомітно впливати на партнерів чи колег.2. Як це виглядає в терапевтичному процесі?Запит на «інструкцію»: Клієнт постійно запитує: «Що мені йому сказати, щоб він нарешті зрозумів?», «Як мені поводитися, щоб вона перестала так робити?».Інтелектуалізація та мова діагнозів: Використання терапевтичної термінології для маркування близьких. Замість опису своїх почуттів клієнт каже: «Мій чоловік — типовий аб’юзер/газлайтер, навчіть мене контр-маніпуляціям».Опір при поверненні до себе: Коли терапевт намагається фокусуватися на почуттях клієнта («А що ви відчуваєте в цей момент?»), клієнт швидко повертається до розповіді про провини оточуючих.Тріада «Жертва — Рятувальник — Переслідувач»: Клієнт намагається залучити терапевта як союзника у боротьбі проти «несправедливого» світу.3. Наслідки для клієнтаТака позиція зазвичай веде до низки негативних наслідків:Фрустрація та розчарування в терапії: Оскільки терапія не дає прямого контролю над іншими, клієнт може відчути, що «метод не працює» або «терапевт недостатньо кваліфікований».Посилення міжособистісних конфліктів: Спроби застосовувати «терапевтичні прийоми» як зброю вдома зазвичай зчитуються оточенням як штучність і маніпуляція, що викликає ще більший супротив.Екзистенційний глухий кут: Клієнт залишається відчуженим від власних справжніх потреб і вразливості. Поки фокус уваги назовні, внутрішній дефіцит (порожнеча, самотність, сором) лише зростає.Втрата часу та ресурсу: Терапія перетворюється на нескінченну скаргу (ventilation), яка приносить тимчасове полегшення, але не веде до структурних змін особистості.Роль терапевтаКлючовим завданням тут стає м'яка, але наполеглива конфронтація зі схемою та переформулювання запиту з «Як змінити їх?» на «Що зі мною відбувається, коли вони не змінюються?». Це перехід від маніпулятивного контролю до розбудови власної автономії та стійкості.#порадня_психоедукація #порадня_клінічна_психологія #порадня_схема_терапія

Фраза апостола Павла з Послання до Римлян "Коли можливо, оскільки це від вас залежить, будьте з усіма людьми в мирі." (12:18) є одним із найбільш реалістичних та психологічно глибоких зауважень у Новому Заповіті. Вона фактично легітимізує той факт, що конфлікт не завжди можна розв'язати, і знімає з людини тягар токсичної відповідальності за реакції іншого.У контексті проходження крізь конфлікт, а не втечі від нього, це працює так:1. «Коли можливо...» (Об’єктивні межі)Павло визнає, що існують ситуації, коли мир об’єктивно неможливий без зради істини або власної гідності.* Межа цінностей: Якщо мир вимагає від вас брехні, участі в гріху або зречення від Христа, такий «мир» стає ідолом.* Межа безпеки: У ситуаціях аб’юзу чи насильства «бути в мирі» не означає залишатися жертвою. Іноді єдиний спосіб зберегти внутрішній мир — це дистанція.2. «оскільки це від вас залежить...» (Зона відповідальності)Це ключовий заклик до активної позиції, а не пасивного підкорення. Це означає, що ви повинні зробити свій максимум для проходження конфлікту:* Виявити ініціативу: Не чекати, поки інший прийде просити вибачення, а зробити перший крок до діалогу.* Смиренна форма: Говорити про свої почуття («Мені боляче, коли...»), а не звинувачувати («Ти завжди...»).* Відмова від помсти: Не використовувати конфлікт як спосіб «покарати» опонента ігноруванням чи сарказмом.3. Мир як результат, а не як відсутність розмовиБути «в мирі» з точки зору апостола — це стан серця, а не обов'язково відсутність дискусій.* Ви можете перебувати в гострому конфлікті (розбіжності поглядів), але при цьому бути в мирі з людиною, тобто не бажати їй зла, не проклинати її та бути готовим до примирення, як тільки інша сторона відкриється.* Це захист від «підкорення»: ви не зобов'язані погоджуватися з неправдою, щоб «не було сварки». Ви зобов'язані не мати ненависті в процесі відстоювання правди.Психологічно-духовна динаміка за Павлом| Елемент фрази | Що це означає в конфлікті | Чого це допомагає уникнути || «Якщо можливо» | Визнання свободи іншої людини (вона має право не хотіти миру). | Почуття провини за те, що стосунки не налагоджуються. || «Залежить від вас» | Максимальна чесність, прохання про вибачення, спроба почути. | Пасивного очікування або маніпуляцій. || «Будьте в мирі» | Відсутність внутрішньої ворожнечі та жадання реваншу. | Гніву, який перетворюється на «отруйний корінь». |Чому це важливо для «проходження»?Ця фраза спонукає нас йти в конфлікт, зробити все від нас залежне (поговорити, пояснити, вислухати), і лише після цього, якщо інша сторона відмовляється від конструктиву, «обтрусити порох» і зупинитися. Це звільняє від ілюзії, що ми можемо контролювати всіх навколо, але зобов'язує нас бути бездоганними у своїх методах. #порадня_духовність_психологія #порадня_конфліктологія

Чому дружина, співзалежна залежному від алкоголю\наркотиків чоловікові, заперечує свою співзалежність і необхідність у особистій терапії.Це дуже часте і водночас глибоке явище. Заперечення співзалежності — не «впертість» і не «небажання розвиватися», а психологічно зрозумілий захисний механізм, який колись допоміг вижити у складній системі стосунків.Спробую пояснити це структурно — з точки зору психології, схема-терапії і реального досвіду таких пар.1. Заперечення як захист психікиУ ситуації залежності (алкоголь, наркотики) формується хронічний стрес.У партнерки виникає внутрішній конфлікт:* «Я живу в небезпечних / нестабільних стосунках»* «Я обрала цю людину і залишаюся з нею»Щоб витримати це напруження, психіка використовує заперечення. Це дозволяє: не відчувати повний масштаб болю, не переживати безсилля, не ставити радикальні питання (наприклад, про розрив)2. Ілюзія контролюСпівзалежність часто базується на глибинному переконанні: «Я можу його змінити / врятувати». Це дає: сенс, відчуття впливу, роль “важливої людини”. Визнати співзалежність означає прийняти: «Я не контролюю його залежність». А це дуже боляче, бо стикає з: безсиллям, страхом, невизначеністю.3. Зсув фокусу: «проблема — він, не я»Класичний механізм: «У нього залежність — йому і лікуватися». Це частково правда. Але водночас: дозволяє не дивитися на себе. Бо визнати співзалежність означає: побачити свої патерни, визнати власний біль, взяти відповідальність за своє життя4. Страх втрати стосунківОдин із найглибших страхів:«Якщо я змінюся — я можу втратити ці стосунки». І це не ілюзія. Бо терапія часто призводить до: встановлення меж, відмови від контролю, зміни ролей у парі. А це може: викликати опір у залежного партнера, дестабілізувати систему, навіть привести до розриву.5. Схема-терапія: які схеми тут активні Найчастіше:Самопожертва: «Його потреби важливіші за мої»Пошук схвалення: «Я маю бути хорошою дружиною»Покинутість: «Якщо я не буду тримати це — мене покинуть»Недостатність / сором: «Зі мною щось не так»6. Роль “рятівника” як ідентичністьУ багатьох жінок формується ідентичність:«Я та, яка тримає сім’ю». Це дає: відчуття значущості, сенс, моральну “висоту”. Терапія може це похитнути. А психіка дуже не любить втрачати ідентичність.7. Вторинні вигоди (дуже важливо)Хоч це звучить жорстко, але часто є несвідомі вигоди: відчуття моральної правоти, контроль над ситуацією, уникання власних проблем, звична роль. Це не свідомий вибір, а адаптація.8. Сором і страх стигмиВизнати: «Мені теж потрібна терапія» для багатьох означає: «Я слабка», «Я не справляюсь», «Зі мною щось не так»Це особливо сильно у культурах, де: жінка “має терпіти”, сім’я “має зберігатися за будь-яку ціну”9. Нормалізація дисфункціїЯкщо людина довго живе у такій системі: це стає “нормою”. І тоді:токсична поведінка сприймається як звична, межі стираються, страждання стає фоном10. Глибша правдаНайболючіше, що стоїть за запереченням: зустріч із власною вразливістю. Бо тоді доведеться визнати: «Мені боляче», «Я безсила це змінити», «Я потребую допомоги»11. Що важливо для терапевта / душпастиряПряме переконання: «Вам потрібна терапія» — часто не працюєКраще:1). Валідизувати досвід: «Вам дуже непросто в цій ситуації»2). Повертати фокус на неї «А як вам у цих стосунках?»3). Маленькі кроки: не одразу “терапія”, а: розмова, група підтримки, психоосвіта.12. ПарадоксЧасто найбільша помилка звучить так: «Коли він зміниться — мені стане легше». А терапевтична реальність така: коли вона починає змінюватися — змінюється вся система.ВисновокЗаперечення співзалежності — це не проблема характеру.Це: захист від болю, страх втрати, спроба зберегти контроль і спосіб вижити у складних стосунках

Як схема дефективність і сором може впливати на здатність клієнта у духовному житті імплементувати плоди спасіння Господа Ісуса Христа.Розглянемо схему «Дефективність / Сором» у контексті духовного життя та прийняття плодів спасіння, даних у Христі.🔎 Як працює схема «Дефективність / Сором»Внутрішнє переконання: «Я поганий, недостойний, зі мною щось не так».Постійне очікування осуду, викриття, відкинення.Віра у власну «зруйнованість» і неприйнятність.🛑 Як вона впливає на духовністьНездатність прийняти любов і благодатьЛюдина вірить, що вона «надто грішна / зіпсована», щоб Бог міг її любити.Хрест сприймається як щось «для інших, кращих», а не особисто для неї.Спотворене бачення БогаБог може виглядати суворим Суддею, а не люблячим Отцем.Стає важко довіряти, приймати милосердя.Релігійний перфекціонізм і «духовні заслуги»Людина намагається «заслужити» спасіння через піст, молитву, служіння, замість того, щоб прийняти його як дар.Постійне відчуття, що робить «замало».Сором блокує свідчення віриЛюдина уникає відкрито говорити про свою віру чи просити про духовну підтримку, бо вважає себе «недостойною».Відчуження від спільнотиВ церкві чи молитовній групі може відчувати себе «чужою», «гіршою за інших», навіть якщо реально це не так.🌱 Що плоди спасіння дають і що заважає їх реалізуватиПрийняття (Еф. 1:6): у Христі ми прийняті.👉 Але схема каже: «Я неприйнятний».Оправдання (Рим. 5:1): ми вже виправдані вірою.👉 Але схема каже: «Мені треба довести, що я достойний».Нова ідентичність (2 Кор. 5:17): «хто у Христі, той нове створіння».👉 Але схема тримає в старому образі «зіпсованого».Синівство (Рим. 8:15): ми — діти Божі, не раби.👉 Але схема викликає відчуття, що ми «не заслужили бути дітьми».🛠 У терапії та духовному супроводі можна робитиРобота з образом БогаПереписування уявлень про Бога як Суддю на досвід Бога як люблячого Отця.Афективний міст до раннього досвідуДослідити, де вперше виникло почуття «я поганий» (з батьками, у школі).Практика прийняття благодатіВправа: повторювати біблійні тексти про любов і прийняття («Улюблений ти Мій Син/Дочка»).Переписування схеми через духовні практикиНе «я повинен заслужити», а «я можу відпочити у Христі».Використання молитви вдячності, а не лише прохання про прощення.Терапевтичний альянс = прийняттяУ відносинах із терапевтом клієнт переживає досвід безумовного прийняття, який стає «мостом» до прийняття Божої любові.📌 Висновок:Схема «Дефективність / Сором» блокує внутрішнє присвоєння плодів спасіння, бо людина відчуває себе «надто поганою, щоб Бог міг її любити». Зцілення приходить тоді, коли через терапію та духовний досвід людина починає вірити: «Я вже прийнятий, виправданий і улюблений у Христі». #порадня_психологія_духовність #порадня_схема_терапія

Опір співзалежної дружини щодо одужання свого залежного від алкоголю чоловіка. Це складний і часто контрінтуїтивний феномен. Здавалося б, дружина має бути найбільш зацікавленою в тверезості чоловіка, але на практиці одужання партнера часто сприймається її психікою як загроза стабільності.Розберу ці механізми опору через призму схема-терапії.1. Чому виникає опір? (Глибинні причини)Опір — це не злий намір, а захисний механізм. Основні причини:* Страх втрати контролю: Коли чоловік п’є, він передбачувано «слабкий». Дружина знає, як діяти. Коли він тверезіє, він стає автономним, і вона втрачає роль «головної» або «рятівниці».* Захист ідентичності: Багато співзалежних будують своє «Я» навколо жертовності («Я та, хто несе цей хрест»). Без залежності чоловіка вона не знає, хто вона така.* Страх розплати: Поки він винен, вона має моральну перевагу. Тверезий чоловік може почати висувати власні претензії або згадати старі образи.* Необхідність змінюватися самій: Одужання чоловіка змушує жінку дивитися на власні психологічні проблеми, які вона роками маскувала його алкоголізмом. 2. Як виглядає опір? (Прояви)Опір часто буває пасивно-агресивним або несвідомим:* Провокації: «Випадкові» нагадування про минулі провини саме тоді, коли у чоловіка гарний настрій у зав’язці.* Знецінення успіхів: «Ну, ти не п’єш лише тиждень, це ще нічого не означає».* Саботаж: Купівля алкоголю «для гостей», пропозиції випити «трохи на свято» або створення стресових ситуацій вдома, що провокують зрив.* Конкуренція з терапією: Ревнощі до групи АА або психолога («Ти там проводиш більше часу, ніж з сім'єю»).3. Робота у схема-терапіїУ схема-терапії ми розглядаємо цей опір як активацію певних дезадаптивних схем та режимів.Крок 1: Ідентифікація схемНайчастіше за опором стоять такі схеми:1. Самопожертва: «Я маю дбати про інших, інакше я погана».2. Пошук схвалення: Потреба бути «героїнею» в очах оточуючих.3. Покинутість: Страх, що «якщо він одужає, я йому стану не потрібна і він піде».4. Дефективність: Відчуття власної меншовартості, яке компенсується за рахунок «гіршого» партнера.Крок 2: Робота з режимамиТерапевт допомагає клієнтці розпізнати, хто зараз «говорить»:* Режим «Караючого батька/матері»: Коли вона критикує чоловіка за найменший крок.* Режим «Відстороненого захисника»: Коли вона заперечує наявність проблеми у себе.* Режим «Вразливої дитини»: Яка боїться залишитися самотньою у світі, де чоловік більше не залежить від неї.Крок 3: Техніки втручання* Когнітивна перебудова: Перегляд переконання, що «допомога = контроль».* Емоційне фокусування (діалоги на стільцях): Розмова між частиною, яка хоче одужання чоловіка, і частиною, яка боїться його тверезості.* Реперparenting (Обмежене повторне виховання): Терапевт допомагає «Вразливій дитині» клієнтки відчути безпеку, щоб їй не потрібно було «чіплятися» за хворобу чоловіка задля відчуття власної значущості.РезюмеОпір дружини — це крик її власної травмованої частини про допомогу. Робота має бути спрямована на те, щоб вона знайшла опору в собі, а не в дисфункції партнера.

«Психотерапевт має бути дурним, лінивим і аморальним». Ця провокативна фраза належить відомому німецькому психотерапевту, засновнику методу провокативної терапії — Джеффрі Зейгу (або часто приписується школі Мілтона Еріксона).Сенс цієї цитати:Дурним: Терапевт не повинен будувати припущень або «знати краще за клієнта». Він має зберігати «стан новачка», ставити прості запитання і дозволяти клієнту самому пояснювати свій світ. Це запобігає нав’язуванню власних проекцій.Лінивим: Терапевт не повинен працювати більше, ніж клієнт. Якщо психолог тягне все на собі, він позбавляє клієнта відповідальності за зміни. Клієнт має сам пройти шлях трансформації.Аморальним: Це не про порушення закону та моралі, а про неупередженість. Терапевт не має бути «суддею» чи моралiзатором. Він повинен приймати будь-який досвід клієнта без оцінок «добре» чи «погано», щоб створити безпечний простір.Це парадоксальний спосіб сказати, що найкращий терапевт — це той, хто не заважає клієнту зцілюватися самостійно.#порадня_психоедукація #порадня_клінічна_психологія #порадня_схема_терапія #порадня_віктимологія

Високий ретрит у Međugorje з отцем Тихоном — це унікальний формат глибокої духовно-психологічної подорожі, створений для тих, хто прагне не лише помолитися, але й по-справжньому зрозуміти себе і свій шлях.Ретрит відбувається у надзвичайно камерному форматі — лише 4 учасники. Протягом 6 днів учасники мають можливість перебувати у просторі тиші, молитви, глибоких розмов і духовного розпізнавання. Наставник ретриту доступний для особистого супроводу до 14 годин на добу, що створює майже унікальний формат індивідуальних духовних вправ.Особливість цього ретриту полягає в тому, що духовний супровід поєднується з професійним психологічним баченням. Отець Тихон є не лише священником, але й клінічним психологом та практиком Schema Therapy — підходу, який допомагає зрозуміти глибинні внутрішні схеми, сформовані ще у дитинстві.Тому цей ретрит стає простором, де людина може:-побачити корінь своїх внутрішніх конфліктів-розпізнати повторювані життєві сценарії-переосмислити свій духовний шлях-отримати досвід глибокого прийняття і зцілення.Поєднання сильного духовного місця, інтенсивного супроводу і психологічної глибини створює умови для справжньої внутрішньої трансформації.Це не просто духовна подія.Це зустріч із власною історією, з Богом і з правдою про себе.Реєстрація на Ретрит, ціна, програма, умови - за посиланням https://sites.google.com/view/retryt2026/%D0%B3%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B0Довідки - за телефоном 0981904288 з пн по ст з 10:00 по 17:00#агенція_отця_тихона #порадня_високий_ретрит_у_меджугорєня_високий_ретрит_у_меджугорє

Коли одна залежність перетікає в іншу. Чому так відбувається і як цього уникнути.Тяга до алкоголю, наркотиків купірується в процесі терапії. Людина звільняється від наявної залежності. Але залежність не йде разом із тим, що людина перестає вживати психоактивні речовини. Часто вона трансформується у щось.Це може бути трудоголізм. Сексоголізм. Компульсивні покупки. Фанатизм на тему аналізів, ЗСЖ та правильного харчування. Любовна залежність, співзалежність.Тіло, фізіологія фізичної залежності змінюється, але мозку ще складніше перебудуватись. Він, як і раніше, орієнтований на зовнішнє: щось зовнішнє має повернути мені почуття життя, цілісність особистості.І тут дуже легко себе обдурити: «Але ж я не вживаю».Це начебто виправдовує компульсивність.Але це також форма залежності. І вона призводить до тих самих страждань — тривоги, вигоряння, зривів.Є й інша крайність. Людина відразу від усього відмовляється: кидає пити, курити, різко йде в ЗСЖ. А психіка інакше не навчилася регулювати стани. І це веде до неминучого зриву.Тому важлива покроковість та супровід фахівця.Коли людина проходить етапи терапії, вона розуміє: лікування залежності — це також духовний шлях. І рано чи пізно впирається у питання сенсу життя, а іноді і взаємин із Богом. Не у релігійні ритуали. А як у питання сенсу та внутрішнього наповнення.Я переконаний: без віднайдення цього сенсу, іноді без відновлення стосунків з Богом, на одних медикаментах а механічних практиках, лікування залежності неможливе. Тільки глибинна робота по відновленню цього сенсу та наповнення здатна заповнити ту дірку всередині, яку залежний закриває речовиною, їжею, стосунками, покупками чи ще чимось зовнішнім.#порадня_аддиктологія #порадня_психоедукація