Казка про школу магії та дєдушку-фітодизайнераЧастина 3Так, день за днем проходили роки, і вже перед самим випуском дєдушку щось переключило і вирішив він добрим стати. Дозволив старшим Хаус Ельфам жити у гуртожитку на території школи.Звісно ніхто цьому не зрадів, адже всі звикли, що дєдушка просто так нічого не робить.І були праві, бо як тільки вони переїхали у гуртожиток, дєдушка зразу прийшов і розїбав за пурядок, сказавши переїжджати назад на казарму. Ну а потім дєдушка знову подобрів і знову дозволив жити в гуртожитку, щоб потім знову розїбати за порядок і перевести їх на казарму.— А дозвольте вже якось місяць останній в казармі пожити? Бо вже не хочу того гуртожитку. — Нє! Дєдушка думає, що ви недостатньо заіобуні.— Нє? Поняв. Слухаюсь. У визначений час закінчення Школи, всім Хаус Ельфам видавали шкарпетку, як символ того, що це все, що вони заслужили за 5 років навчання, нагадавши, що вони знали куди йшли. І звісно, щоб не забували дєдушку, який планував керувати в Школі ще років вісімдесят, як мінімум.Ну а потім був золотий підсрачник і випуск у навколишній світ, в якому потім зʼясується, що набуті знання нах непотрібні. Незабаром, через 15 років поважні люди, в яких все ще жила частинка Хаус Ельфу збиралися в якомусь людному місці і під нормальну, людську їжу тихенько пригадували минуле:— Недавно в бурсу заїжджав!— І шо там бурса? — Так як і було! — Нічого не помінялося?— Помінялося. Башні місцями поміняли і дєдушка гінірала получив.— Ммм. Але ж зараз кажуть, що такого вже нема. Кажуть, Хаус Ельф це вже міф і то всі тепер права якісь там мають.— Ага, такі ж права, як і наше життя у гуртожитку.— А знаєш шо я недавно почув?— Шо?— Якщо у пошук Гугл ввести адресу бурси, на Гугл картах два Хаус Ельфа забор фарбують, а двоє клумбу копають.— Та ну не вірю!— А ти глянь.— Ммм да. — Бачиш. Дєдушка хоч гінірала і получив, але Хаус Ельф як був Хаус Ельфом так і залишився, і гугл ска то зафіксував.Вподобаєчку в усіх трьох місцях😎😎😎, потрійну вподобаєчку, якщо шариш у темі Хаус Ельфів😁😁😁