Про моральний станТут є така тема в Парижі, що люди виносять на вулицю не потрібні речі, меблі. Просто ставлять в коробках на тротуарі. Я йду і бачу на коробках стоїть лампа з ікеї, дешева, за 15-20 євро, і я в один момент з бомжем беру цю лампу(так так, прям в один момент), він дивиться на мене, я на нього, я вириваю в нього цю лампу і кажу «я була перша, вона мені треба», І попіздувала з цією лампою. Я навіть не впевнена була чи вона працює)) Короче про стан. Я так звикла за цей рік біжати, просто не зупиняючись, постійно щось відбувається, купа проектів, все несеться, що зараз коли у мене немає проектів, немає тут роботи, я повертаюсь до моменту коли я тільки переїхала в Париж - панічні атаки 🙄 я сідаю подивитись кіно, і не можу, бо мозок просто кричить «якого хуя сидиш, шукай роботу, шукай проекти, пиши журналам, роби щось!», що я в секунду починаю панікувати, куди біжати, кому писати. Я зрозуміла що не вмію розслаблятись, навіть коли була тиждень у Греції і нічого не робила, я не могла розслабитись бо здавалось що я проживаю зря цю жизнь, могла б заробляти гроші, а я тут на пляжі сиджу. Мені здається що це через нестабільність доходу, коли ти фрілансер. Бо не знаєш коли буде той проект, а тому розслаблятись не варік. Або я просто гіпертривожнікЛампа працює до речі 🤭