🤡Відповідаю на питання анонімних зверненьТема: НезгодаПане, Сергію, з величезною повагою ставлюся до вас особисто, і з великою довірою до вашого каналу. З вами досить довго. І ви часто підіймаєте тему розколу в суспільстві на тлі мовного питання. Нещодавно ви висловили свою позицію щодо людей які обирають у власному житті спілкування російською мовою. Особливо ви відзначили людей, що виховують дітей використовуючи її. Я з величезним розумінням ствілюся до людей, що мають подібну думку, тому що ми страждаємо від війни, і ніби можна цим виправдати ворожість цієї позиції, та форму подачі цієї думки.Але саме питання є конфліктним та ціннісним, і вибачте, кожен відстоює власні цінності. Та в жодній подібній суперечці неможниво визнати чужі цінності важливішими за власні.Це зачіпає, бо ви навіть уявити не можете якого тиску від суспільства зазнають такі люди, ворожості, і т.п. І кожен вважає за потрібне сказати свою позицію. Мені видається важливим нагадувати, що ми всеж єдиний народ, і ворог у нас зовнішній. І він не визначається тим чи читаєте ви книжки російською, і якою ви спілкуєтесь з власними дітьми. У кожного свої причини, але я певна, що російськомовні українці точно не хочуть образити українськомовних своїми зверненнями. Для цього повно інших способів, і зазвичай зараз відбувається навпаки Дякую за анонімне повідомлення. Тиск у суспільстві справді існує. Публічні приниження, коментарі в дусі «ти не українець», сцени в транспорті - усе це є, і воно нікого не зробило україномовним. Людина під тиском не переходить на іншу мову. Вона замикається, злиться і починає сприймати саме питання як напад. Тобто досягається результат, прямо протилежний заявленій меті. Ще одна ваша теза, з якою погоджуюся: ворог зовнішній. Російськомовний українець, який зараз на позиціях, зробив для країни більше за будь-кого з нас, хто веде мовні суперечки в коментарях. Це не дискусійне питання.Ви пишете, що це конфлікт цінностей, і що кожен відстоює свої. Тут я мушу заперечити - не вам особисто, а самій рамці. Мовна ситуація в Україні не є результатом того, що люди вільно обрали різні цінності. Вона є результатом кількох століть цілком конкретної державної політики: Валуєвський циркуляр, Емський указ, розстріляне відродження, депортації, повоєнна русифікація міст, статус мови як умови кар'єри. 🔴 Російська мова опинилася в родинах мільйонів українців не тому, що прадіди зважили цінності й обрали. Тому коли ми говоримо про це як про рівний вибір між двома приватними уподобаннями, ми мимоволі стираємо саме те, що з нами робили. Щодо дітей - так, тут я тримаюся своєї позиції, і поясню чому. Власний вибір дорослої людини є приватною справою рівно тому, що вона робить його за себе. Мова, якою говорять із дитиною, - це вибір, зроблений за іншу людину, яка не може заперечити. Він визначить, у якому середовищі їй буде легше, який контент вона споживатиме, як почуватиметься в школі. Це не робить батьків поганими. Тепер про «єдиний народ». Розумію, що ви вкладали в це слово «згуртованість», а не те, що вкладає Москва. Але саме формулювання варто розрізнити, і це важливо. Ми - єдина політична нація: спільна держава, спільна відповідальність. Це правда. А от «єдиний народ» - це формула, якою нам пояснювали, чому ми не маємо права на окреме існування. І наостанок про головне. Кожен говорить у побуті мовою, якою хоче - це його право і його дім. Робота, освіта, державні послуги - інша розмова, там працює закон, і це нормально. Я ніколи не мав наміру когось розділити. Українську знають усі, нею говорять дедалі більше - і це добре, а не привід зводити рахунки. Мовне питання зараз просто не в першій десятці того, що вирішує, чи буде в нас держава через десять років.