Публічність як новий тренд вчених?Видання Times Higher Education опублікувало статтю про те, що епоха «вчених у вежі зі слонової кістки» минає. Тепер успішний кейс - це коли твоє дослідження потрапляє не лише в Scopus (це такі круті журнали для вчених), а й у порядок денний міністерства, корпорації чи на громадське обговорення.
Чому я про це пишу?

Як людина, яка щодня поєднує науку з політикою, я бачу цей розрив. В Україні порядок денний часто формують люди випадкові, які набули популярності не через експертність, освіту чи особистий успіх. Саме їх вважають лідерами думок при тому, що справжні експерти, лідери, інтелектуали сидять в норках і спостерігають - як то воно вирулиться в суспільстві. А самі сидять тихо-тихо за принципом - не буди лихо, поки воно тихо. Це погана позиція, на нашу думку. Адже доктори наук, процесори, академіки могли б бути реальним голосом людей. Одна справа - блогер, який не зрозуміло де взявся і кого представляє, а інша - вчений, дослідник, експерт. Його важко звинуватити, йому неможливо предʼявити претензій. Він виражає думку людей і робить це професійно.

📹

Світовий тренд показує, що публічність - це вимога до вчених, інакше нішу соціального впливу займають люди з меншими знаннями, але гучнішими голосами.

👍👎А як ви вважаєте: професор має бути публічною фігурою чи це лише відволікає від основної роботи?

👇