25 жовтня 1992 р. у Києві відмучився 63-річний поет Іван Світличний. Його змучене тіло у вишиванці, подарованій Василем Стусом, упокоїлося на Байковому кладовищі. Страшно правдиво пролунав шепіт Леся Танюка: "Найкраще, що у тебе було, Іване, похорон!".Іван Світличний народився на Донеччині 20 вересня 1929 року. Батьки, хоч мали світле прізвище, були темні, неписьменні та мріяли дати освіту Івасеві та Надійці. Найвиразніший спогад дитинства – голод. Сільська школа, потім війна, 14-літнім намагався розібрати німецьку техніку – і лишився пальців на обох руках. Мати позбирала обрубочки пальчиків, поприкладала до рук сина, пообмотувала їх. Лікар твердо стояв на ампутації, а вона, копійки за душею не маючи, стояла навколішках і благала. Згадував Іван, як оперували руки, пришивали ті п’ять обрубочків, а він мовчав, щоб не ятрити матері душу. Хоч і ручку тримати було ніяк.Іван потрапив під перший покіс – арешти інтелігенції 1965 р. Вісім місяців провів у камері КДБ. Там він уклав збірку перекладів