"Якщо цієї ночі ми не візьмемо Львів, то вже завтра Львів візьмуть поляки!" 31 жовтня 1918 року цими словами сотник Січових Стрільців Дмитро Вітовський фактично поставив крапку у довгій на військовій нараді.Рішення було ухвалене.1 листопада українці почали швидко захоплювати державні установи у Львові, які покинули австрійські чиновники після капітуляції Австро - Угорщини у Світовій війні. Холодним листопадовим ранком 1918 року Львів проснувся в іншій політичній реальності. На центральній площі міста майорів жовто-блакитний прапор, а по вулицях ходили військові патрулі із блакитно-жовтими пов’язками.Паралельно підрозділи УСС зайняли також Станіславів, Тернопіль, Золочів, Сокаль, Раву-Руську, Коломию, Снятин, Печеніжин, Борислав.Але у відродженої Держави було багато ворогів.Поляки, не сиділи склавши руки. Цього ж вечора розпочались перші бої між поляками та українцями, які обернулись трагічно для молодої ЗУНР.Нова влада, розуміючи що їх вподальшому чекає жорстке протистояння з поляками, звернулась по військову допомогу до Гетьмана СкоропадськогоГетьман дав наказ Січовим Стрільцям Коновальця готуватися до походу на Львів.Стрільці сіли у потяг і замість Львова поїхали штурмувати Київ...Що було далі - відомо. За короткий проміжок часу поляки витіснили українців зі Львову, що стало однією з ключових причин подальшої поразки ЗУНР.Кажуть, Коновалець до кінця життя жалкував, що замість того аби їхати до Львова розвернув багнети проти Гетьмана, підтримуючи повстання Директорії...Але зараз ми не будемо аналізувати героїчно-трагічний 1918 рікСьогодні віддамо шану українським воякам, які у цей день відновили Державність на західно-українських землях! Зі святом!