Що ж є цим вікном можливостей?Тут варто згадати не дуже очевидний, але корисний історичний приклад — Ризьку операцію 1917 року.У 1917 році російська армія стрімко деградувала. Не стільки ресурсно — людей, озброєння й фронтової маси ще вистачало — скільки саме як армія. Так, причини були іншими: революція, солдатські комітети, падіння дисципліни, політизація війська. Але суті це не змінює. Німецькі генерали, зокрема Людендорф і Макс Гофман, начальник штабу Східного фронту, бачили в цьому не просто фон, а вразливість, яку треба було експлуатувати. Їхня логіка була доволі проста: якщо противник уже деградує, треба діями пришвидшити розпад його системи.Водночас війська кайзера теж не мали необмежених можливостей. Німеччина потребувала максимум частин і з’єднань на Заході. Тому на Східному фронті йшлося не про грандіозний похід на Петроград і не про повний розгром Росії одним ударом. Ішлося про обмежену операцію з непропорційним ефектом.Захоплення Риги в цьому сенсі було не тільки і не стільки операцією за місто. За масштабами Східного фронту це була порівняно обмежена дія із залученням відносно невеликої кількості сил. Але за ефектом це був тест на здатність російської армії тримати удар. Ляпас. Статус-чек. Повернення до реальності.Німці форсували Двіну, провели коротку й дуже якісно підготовлену наступальну операцію, взяли Ригу — і не стали одразу розвивати її в глибокий стратегічний наступ, навіть 12 армія, що була відповідальна за оборону, в більшості своїй змогла відступити. Бо операція від початку не була задумана як повний розгром росіян. Ресурсно це все ще було неможливо. Рига прискорила розпад зокрема в офіцерському корпусі. Найкращий концентрат — у Денікіна. Він прямо підкреслював, що позиція на Нижній Двіні була підготовлена, військ було достатньо, а російське командування знало і напрямок, і навіть час німецького удару. Тобто для нього падіння Риги не пояснювалося просто “німецькою геніальністю”, а насамперед втратою керованості й стійкості 12-ї армії. Він пише, що німці переправилися через Двіну “при слабом сопротивлении”, а далі 12-та армія відійшла на 60–70 верст, втративши контакт із противникомТе саме має бути нашим підходом до російської армії сьогодні. Не маючи можливості ресурсно досягнути загального успіху на полі бою, зосередити зусилля на прискоренні деградції спроможнотей противника в військовому та військово-політичному вимірі. І важливим є як в Ризі свого часу - дати противнику ляпас, такий, що не зможе жоден дрон в Москві, чи чергова major-бабкосело наступальна операція двоєчками з метою звільнення (оголошення про звільнення) ХХХ кілометрів квадратних полів. Визначити болючу точку, успіх в якій знівелює ефект від попередніх зусиль та не зможе бути перекритий стосами брехні. Підібрати сили, що мають досвід і компетенції (а не просто про це голосно говорять) для реалізації відповідних наступальних завдань.Так, без адекватної оцінки ресурсів, це породжує плеяду ризиків, зокрема свого часу ми занадто сильно повірили в власні сили, відірвались від реальності і провалили 2023 рік в такому масштабі, що розгрібали ще два роки і по дорозі проєбали шмат Донбасу. Водночас витрата ресурсів на розрізнені бабкосела або просто протягування війни ще на два роки ймовірно призведе до простої втрати короткострокового вікна можливостей і розтягне цей ужас без конца. P.S. враховуючи зрадойобську натуру автора допис такого характеру ви ймовірно бачите вперше і востаннє. Автор вважає такі дії можливими в поточній ситуації і такими, що мають ряд переваг в порівнянні з поточною оборонною конфігурацією, що домінує з кінця 24 року
Трохи подушнимо на тему нової трансформації, яку подають так пафосно, ніби в українській військовій машині сталася справжня революція (ні).Повний перелік реформ першого етапу можете прочитати тут, а ми пройдемося по суті.Почати варто з того, що головна проблема подібних реформ полягає в тому, що вони ніяк не вплинуть на ситуацію на полі бою. Вони навряд чи суттєво збільшать кількість новобранців, а в певному сенсі можуть навіть створити зворотний ефект. Формат подачі реформ традиційно максимально популістичний, бо замість вирішення "технічних" проблем усередині підрозділів ми вкотре бачимо красиво загорнутий маркетинговий продукт. Чому саме маркетинговий? Тому що підхід міноборони дедалі більше нагадує логіку фінансових пірамід...Дивіться самі.Створюємо красиву упаковку, запускаємо ультрасучасний сайт, знімаємо ефектний проморолик, підключаємо маркетологів, медійну кампанію та гучні презентації. Починаємо розповідати, що ось тепер усе точно зміниться: зарплата 7 тисяч доларів, відпустки, демобілізація, зрозумілі правила служби. Тільки приходьте. А далі, як це часто буває, людина стикається з реальністю.Красива зарплата? Може, ви спочатку подумаєте, як зробити так, щоб бойові виплати взагалі нараховувалися чесно? Є ситуації, коли людина сидить на позиції умовні 80 днів, а в документах їй записують 60. І це лише одна з тих самих технічних проблем усередині армії. Про проблеми управління, взаємодії між підрозділами та інші системні питання я навіть говорити не буду.Складається враження, що більшість подібних ініціатив розраховані не на армію, а на створення красивої картинки для цивільного обивателя. Навіщо взагалі робити окремий сайт реформ? Може, варто просто почати впроваджувати реформи всередині армії без сотень постів, презентацій і відеороликів?На кого це все розраховано?Реформи можна проводити тихо. В армії інформація й так швидко доходить до особового складу. Але ні, ми знову бачимо чергову медійну кампанію від міноборони, у якій на практиці залишається безліч лазівок і невирішених питань.І навіть якщо ця реформа справді запрацює, вона навряд чи суттєво вплине на ситуацію на фронті. Тому що жодних комплексних рішень щодо внутрішніх проблем армії в ній поки що не проглядається.А ще посміхнула тема з іноземними добровольцями. Ну... Може, для початку спробуєте розібратися з тими, хто вже воює за Україну? Ну там паспорти хоча б.. І взагалі цікаво, яким чином ви плануєте замінити до 50% штурмовиків іноземцями? Де ви збираєтеся знайти стільки охочих Хуан Паблов їхати на одну з найважчих ділянок війни у світі?Коротше. якби все це робилося тихо, без популізму, а натомість супроводжувалося реальними змінами та вирішенням системних проблем, це справді можна було б назвати реформою.Поки що вся ця історія виглядає як продукт, розрахований на кого завгодно, тільки не на реальні зміни в армії й тим більше не на зміну ситуації на війні.@SicarioMilitary
Продовжуємо тему про позиції.Під недавнім постом уважний читач написав, що, почитавши матеріал про захід на позицію, саме під'їзд і вигрузка наразі не актуальні.Ми з ним погоджуємося: війна змінюється дуже швидко. Вчора ще міг стояти з кружкою кави під відкритим небом, а зараз навіть на 5 хвилин тяжко вийти.Ці пости ми пишемо з особистого досвіду — те, що пройшли, що робили і що робимо зараз. "Пів року тому до поранення я ще так їздив."І так, продовжуємо.Після того як ми облаштувалися на позиції, починаємо робити найголовніше — виставляємо засоби спостереження.Вночі, ні для кого не секрет, це бінокуляр ARCHER TGX, але це залежить від підрозділу — у кого яке забезпечення.Вдень це камери NIKON або інші моделі, переважно куплені за власні кошти.На даний момент засоби спостереження вдень не змінилися, а от для ночі — змінилися. Що саме і тому подібне ми не розкажемо задля безпеки, щоб не було зливу інформації.Після того як ми все виставили та перевірили справність і роботу, готуємо позицію або дооблаштовуємо вже існуючу.На позиції найголовніше — це карта вогню. Ми її малюємо. Малює кожен, щоб у кожного була СВОЯ.Наноситься абсолютно все, що допоможе у швидкому орієнтуванні. До кожного орієнтира визначається дистанція,відразу записується поправка.Також вказуємо азимут для швидкого коригування дронів або артилерії.Взагалі знати азимут свого сектору треба не тільки снайперам — це повинні знати всі. Це дуже допомагає в доповіді: звідки і куди прилетіло, а також за який час. Це може допомогти приблизно визначити дистанцію.Після всіх процедур ми починаємо спостереження та виконання своєї роботи.Цей пост описує роботу на стаціонарній позиції.Мобільна робота — зовсім інша, про неї напишемо пізніше.В принципі, це й усе, що потрібно знати про нашу роботу — більше не розповімо багато секретів.Зі 100% часу приблизно 90% займають спостереження та розвідка, а 10% — безпоередньо стрільба.Завдяки спостереженню на стаціонарних позиціях знищується дуже багато як живої сили противника, так і техніки, артилерії — абсолютно все, що ми знаходимо та наводимо, знищується.Всім дякую за увагу та підтримку. Далі буде.Inst | Військ.літ | Донат | Зв'язок
Якщо правда по новому рахбару і ним таки став син загиблого Хаменеї:1/персонаж ще більш упоротий, ніж попередній верховний лідер2/підтримував на посту президента (в Ірані президент - не головний, а підпорядковується рахбару) Махмуда Ахмадінеджада, такого смішного чувака, який віддав самі ласі шматки іранської економіки в управління Корпусу Вартових. При цьому аскетичний Ахмадінеджад, відвідуючи Генасамблею ООН, любив зупинятися в розкішному Warwick в Нью-Йорку 3/ був заарештований своїм батьком свого часу через запланований переворот. Причина заколоту - недостатня радикальність старого Хаменеї (!).4/ Керував «Басідж» سازمان بسیجمستضعفینЦе щось середнє між ТрО і «антимайданом», приймали участь в ірано-іракській війні, воювали з іділ в Іраку, регулярно подавляли анти-клерикальні протести в Ірані.5/ Наслідування влади по лінії родинності - це цілком дух шиїтського ісламуКоротше, якщо його швидко не заземлять опоненти - рубілово буде надовго. Залийте зайву каністру палива, на ній скоро можна буде підняти краще, ніж на BTC
Дрон у якості СВПРаніше я вже говорила про це як про теоретичну загрозу, однак я виявилось подібне дійсно застосовується тому розкажу трохи детальніше. Отже, маємо ще одну причину не наближатись до знайденого на землі дрона – сам дрон теж може бути пасткою. Тобто вороги беруть свої несправні дрони які не літають і не підлягають ремонту, але на вигляд цілі. І замість батареї закладають вибухівку. Варіантів насправді безліч. Самий простий це дрон типу мавіка, який підберуть в надії перепрошити і використати для власних потреб, а він вибухне при спробі поставити його на зарядку. До речі, теоретично так можна замінувати абсолютно все що має акумулятор та роз’єм для зарядки, а розмінувати без особливих знань і навичок не вийде. Якщо акум зйомний (а в мавіках саме такий) то зовнішніх ознак які вказують на мінування скоріше за все не буде (при спробі вийняти незйомний акум в кустарних умовах можуть залишатись незначні подряпини, однак не варто на це покладатись).Також для мінування дронів вороги можуть застосовувати «джоніки», і тоді дрон вибухне або при наближені до нього, або при спробі його підняти чи перемістити. Доставляються заміновані дрони до наших позицій зазвичай іншим дроном. Відрізнити де підкинутий таким чином дрон, а де дрон який розрядився і впав або ж посаджений за допомогою РЕБ неможливо, виглядає воно приблизно однаково. Також є варіант мінування fpv-дрона таким чином, що він міг самостійно долетіти до точки призначення. Для цього орки беруть датчик цілі з МЛ-8 (розпилюють міну на частини) і вкладають його між двома акумуляторами. Верхній акум справжній і саме завдяки ньому дрон може летіти. Нижній – насправді пластид загорнутий в термоусадку, хоча візуально важко відрізнити від справжнього. Поки ці два акумулятори з’єднані разом – верхній навантажує датчик цілі. Щойно батареї роз’єднано – датчик спрацьовує на розвантаження і відбувається підрив. Тому якщо бачите fpv-дрон з двома батареями на землі, або просто з’єднані між собою дві батареї від fpv-дрона то краще не намагайтесь їх зняти і роз’єднати. І взагалі краще або не чіпати їх, або просто знищити.Щодо батарей від fpv-дронів які розкидані по одній після прильотів дрона то там поки що нема жодного підтвердженого випадку мінування батареї, поки що тільки випадки коли люди помилково приймали поролон який підкладають щоб запобігти випадковому займанню при випадковому ударі батареї (тобто для безпеки тих хто збирав той дрон) за вибухівку, на каналі вже є про це. Самі батареї небезпечні тим що вони легкозаймисті, більш детально про це тут. Але це стосується саме випадків коли батарея одна і валяється окремо від дрона. Знімати батареї з дронів не можна ні за яких обставин оскільки, нагадаю, вороги доволі часто програмують самоліквідацію на зникнення живлення (тобто гарантований підрив якщо дрон розрядився або від’єднали батарею). Про знешкодження дронів які валяються на землі та протидію дронам-«ждунам» ми вже писали раніше, поки що нічого нового в цій сфері не придумано, а найкращим варіантом що робити якщо знайшли на землі ворожий дрон залишається знищити його скидом з іншого дрона не розбираючись звідки він там узявся#виживання
Напередодні підготовки великої статті про ПВК і про те як у них потрапити, хочеться сказати кілька слів про ринок у цей момент.У багатьох складається враження, що після закінчення війни (що б це не означало), військового з України з руками і ногами заберуть у будь яку західну ПВК, поставлять зарплату 1к$ на день і ти будеш валити бабуїнів з рушниками на голові. Це дуже помилкова думка.Я не буду говорити банальні речі про те що ПВК типу гейського Вагнера не існує, це і так усім зрозуміло. Але більшість не розуміє як працює орієнтація рекрутингу та загалом специфіка роботи таких компаній.Більшість компаній у першу чергу орієнтуються на громадян власних країн. ПВК з великими зарплатами це Британія і США. У цих країн достатньо своїх компетентних людей, які мають багато переваг перед вами. Це розуміння як працює менеджмент, знання сфери, знайомства, сертифікати і що не менш важливо доступ до секретної інформації.Тобто специфіка зводиться до того що будь ти десять разів лицар-штурмовик, досвідчений дронщик, кіборг-убица і так далі, у пріоритеті все одно будуть власні громадяни.Тут варто зрозуміти ще одну річ. Для західних ПВК війна в Україні це не карʼєрні сходи, а лише один із пунктів резюме. І далеко не найголовніший. Це добре протвережує тих, хто живе з установкою що я повоював, значить мені зобовʼязані.Зараз у вас виникає питання. "Почекай друже, але ж досвід війни в Україні сучасний і він є тільки у нас. Чому їм брати своїх огузків, які тільки з бабуїнами вміють воювати?" Ось моя відповідь.Так, це правда. Досвід війни в Україні важливий. Але ви не забули про існування міжнародного легіону ГУР МО?) Скажу більше. Є люди, які приїжджають у легіон для галочки і майже одразу починають шукати роботу у своїх рідних ПВК.Якщо зайти в LinkedIn, там сотні анкет легіонерів, які окрім досвіду війни в Україні знають іноземні мови (не тільки англійську), а багато хто має і досвід роботи в ПВК.Також дуже багато хто взагалі не думає про легальний аспект. Робочі візи, background check, попередні підрозділи, соціальні мережі, публічні висловлювання. Для західних компаній це стоп фактор номер один. Один неправильний пост може закрити вам дорогу назавжди. Навіть дуже крутий бойовий досвід не компенсує токсичний бекграунд.У підсумку все зводиться до того що ринок і сфера не зміняться. Ваш бойовий досвід може бути потрібен хіба що в Африці, у гурівських темах, але в західних ПВК так само буде складно закріпитися.Ні, звісно це можливо. Але вам доведеться дуже сильно постаратися, щоб дійти до моменту коли вас хоча б розглядатимуть як кандидата.Можна звісно піти шляхом як зробили європейські "ССОвці" і залетіти в якусь мутну тему в Мʼянмі. А що? Повстанська війна, воєнні злочини, джунглі, студентки добровольці. Романтика одним словом. Тільки в результаті типів, які залетіли в Мʼянму, кинули на зарплати, а ще й виявилося що вони працювали на ПВК китайців. Їм ще пощастило, їхні країни прикрили їм дупи. Який шанс що вашу дупу у разі проблем прикриють дипломати України?Коротше мужички, вчіть англійську мову і інші також, створюйте резюме і набирайте контакти через інтернет, бо якщо хочете в ПВК, конкуренція у вас буде щонайменше з вашими іноземними побратимами. Зрозуміло що коли щодня літають FPV, про майбутнє думати не дуже хочеться, але це необхідно якщо хочете потім нормальну роботу. Не ставте на собі хрест, окрім вас самих, ви нікому не потрібні. Тому намагайтеся думати про своє майбутнє, навіть якщо це дуже важко.#PMC🇺🇦 SICARIO l MD
No TalksУявімо, що переговори та сама магічна кнопка “mute”, якою можна вимкнути війну. Натиснув, почекав пару секунд, і все, звук пропав, картинка стала яскравішою, а світ довкола ніби видихає.Стоп. Знято.Реальність вимагає інших інструментів. Поки звичайний пех, блукаючи посадками й випаленими лісами, молиться хоча б дійти до позиції, тіпочки у статусних костюмах спокійно зустрічаються та попивають Дон Періньйон на неформальній зустрічі в Швейцарії, а потім із серйозними обличчями заявляють про якісь там умови переговорів.А тепер чому це все не працює.Переговори передбачають, що дві сторони здатні домовлятися в одній системі координат. А коли одна сторона живе в параноїдальному світі, де твоєї держави немає і не повинно бути, то будь-які розмови стають просто теплим повітрям, яке не впливає ні на кількість мін, ні на кількість fpv, ні на бажання ворога лізти вперед.Тому солдат не вірить у переговори не через впертість чи жорсткість характеру.А банально тому що кожен день доводить що слова ніколи не зупинять дрон, окопне м’ясо, трупний запах, смерть близьких і так до нескінченності можна перелічувати всі “радощі” життя солдата.Жодна заява не змінює поведінку того, хто вже давно вирішив знищувати все, до чого може дотягнутись.Переговори не працюють, бо реальність сильніша.А реальність тут одна - ворог розуміє тільки те, що може його зупинити.І точно не текст у спільному комюніке.Sniper Group E40
TGLIST.COM.UA
