ОЛЕНА ШУЛЯК

Рада була взяти участь разом із колегами з парламенту у V Діалозі високого рівня «Належне демократичне врядування в Україні: досягнення, виклики та шлях уперед у повоєнний період», який сьогодні розпочався у штаб-квартирі Ради Європи.Цей формат вже став системним майданчиком для обговорення ключових питань розвитку демократичного врядування в Україні як у воєнний період, так і в контексті післявоєнного відновлення.Під час діалогу разом із українськими та європейськими партнерами обговорюємо:🔹 подальшу реалізацію реформи децентралізації;🔹 баланс повноважень і ресурсів на різних рівнях влади;🔹 відновлення місцевого самоврядування на деокупованих територіях;🔹 підготовку до післявоєнних виборів з урахуванням безпекових викликів.Окрему увагу приділено питанням інституційної спроможності громад, адже саме сильне місцеве самоврядування є основою стійкості держави в умовах війни та відновлення.Під час виступу наголосила, що ще в Концепції реформи місцевого самоврядування 2014 року було закладено ключове завдання — чітке розмежування повноважень між різними рівнями влади. Водночас за 12 років це питання так і не було повністю вирішене.Саме тому вже сьогодні, у 2026 році, критично важливо ухвалити законопроєкт №14412 та інші рішення, які дозволять завершити цю логіку реформи і забезпечити ефективну, зрозумілу систему розподілу повноважень.Вдячна нашим європейським партнерам за послідовну підтримку України, експертний супровід реформ і готовність разом напрацьовувати рішення, які відповідають як нашим національним потребам, так і європейським стандартам.Саме така спільна робота формує основу для подальшого зміцнення демократичних інституцій та сталого розвитку України.

❓ Бути чи не бути виборам після війни? Звісно, це давно вже не питання. На нього є чітка відповідь — вибори безперечно відбудуться.Є інше питання — «як»?І це «як» має десятки вимірів. Як забезпечити безпеку і не обмежити права? Як провести голосування там, де ще вчора була небезпека? Як гарантувати участь військових, внутрішньо переміщених осіб, українців за кордоном? Як захистити процес від дезінформації і зовнішнього втручання? Саме тому питання якості цих виборів виходить за межі політики.Бо провести найскладніші вибори в історії країни неможливо в межах лише політичних рішень. Для цього потрібна ширша розмова з експертним середовищем, правниками, громадянським суспільством.Нещодавно у Львові така розмова відбулася. Форум «Перші повоєнні вибори в Україні у пошуку балансу свободи, справедливості та безпеки», організований Громадянською мережею ОПОРА, зібрав тих, хто працює над цими рішеннями щодня. Я приєдналась до обговорення онлайн. І ця дискусія не з нуля. У Верховній Раді вже працює велика Робоча група, сформовані підгрупи, є напрацьовані підходи, які можуть стати основою законодавства про перші повоєнні вибори.Сьогодні ми вже переходимо від загальних підходів до конкретики.Трирівнева модель оцінки безпеки на територіях передбачає чітку логіку ухвалення рішень. Уряд формує комплексну оцінку безпекових умов, парламент ухвалює рішення, а суд забезпечує контроль за його законністю. Це про передбачуваність і легітимність процесу.Паралельно формується система критеріїв, яка дозволяє оцінювати ситуацію через вимірювані показники. Інтенсивність обстрілів, наявність укриттів, стан інфраструктури, робота державних реєстрів, спроможність виборчих комісій. Такий підхід зменшує простір для суб’єктивних рішень.Окремо варто говорити про захист процесу. Протидія дезінформації, кіберзагрозам, непрозорому фінансуванню вже стає базовою умовою.І не менш важливо забезпечити реальне виборче право для всіх громадян. Військових, внутрішньо переміщених осіб, українців за кордоном. Рішення тут складні, але їх потрібно знаходити.Частина підходів уже сформована. Частина ще потребує дискусії.Але саме через такі обговорення формується головне — довіра до процесу і до його результату.

⚖️ «Дозволено те, що наказано».Саме за таким принципом десятиліттями будувалася система відносин між "центром" і регіонами в Україні. Не було діалогу. Не було партнерства. Була лише вертикаль, де село, місто чи район існували як другорядні елементи системи — швидше як нелюбимі «пасинки» в системі державного управління, ніж як основа розвитку.І сьогодні ми все ще проходимо цей складний, а часто й болісний шлях трансформації: від радянського спадку, де міністерський кабінет вирішував, яку фарбу купувати для паркану в райцентрі, до сучасної європейської моделі.Саме про це говорила під час виступу перед Палатою регіонів Congress of Local and Regional Authorities of the Council of Europe. Розповіла нашим європейським друзям, що таке децентралізація по-українськи. Це не лише передача повноважень на місця. Це зміна філософії влади.І водночас — це основа нашої стійкості.Того самого “децентралізованого” спротиву, коли громади і регіони щодня беруть на себе величезну кількість викликів: забезпечують базові послуги, відновлюють інфраструктуру, підтримують людей і тримають країну там, де вона найбільш вразлива. І відповідно ми маємо будуємо систему, де працює принцип субсидіарності — рішення ухвалюються там, де живе людина, де вона платить податки і отримує послуги.І зараз наше завдання — закріпити ці зміни.🔹 чітко розмежувати повноваження між рівнями влади;🔹 усунути дублювання функцій;🔹 забезпечити баланс між контролем і автономією;🔹 дати громадам фінансову передбачуваність;Законопроєкт №14412 — це перший крок у цій логіці. Він має закласти основу для більш зрозумілої системи відповідальності і ефективного управління.Паралельно впроваджуємо реформу управління публічними інвестиціями. Тому що сильна громада — це не лише про повноваження, а про здатність перетворювати ресурси на результат.І саме на рівні громад ця трансформація стає відчутною для людей.Дякую Конгресу та нашим європейським партнерам за запрошення і залученість до наших змін. Це партнерство, яке допомагає нам будувати сучасну європейську модель врядування.

Сьогодні пощастило мати живу і відверту розмову з освітянами про реальні виклики, з якими сьогодні стикаються школи, і про можливості, які вже є або можуть з’явитися. Все це в рамках форуму «Весняна гойдалка #єНатхнення», організованому Шкарівським опорним ліцеєм-гімназією Білоцерківської міської ради Київської областіГоворили з освітянами громади про освітні проєкти, грантові програми та те, як заклади освіти можуть активніше залучати ресурси для розвитку: як від держави, так і від міжнародних партнерів.Так, в освіті сьогодні багато проблем. І ми всі це розуміємо. Але найбільше вражає, що ці світлі, сильні люди, ніколи не опускають руки, готові братися за зміни та вже зараз створюють їх для дітей.На сьогодні у вчителів справді велика місія, яка не обмежується передачею знань дітям. Їх місія про стійкість, підтримку, формування майбутнього країни. І наше завдання як представників влади, зробити все, щоб вони не залишалися сам на сам із викликами.Окремо під час розмови підняли важливу тему про необхідність створення єдиної цифрової платформи для освітян. Такої, де в одному місці були б зібрані всі можливості: державні програми, гранти, ініціативи донорів, партнерства. Бо зараз ця інформація розпорошена і часто школи просто не знають про неї, або не мають ресурсу відстежувати.Щиро дякую директору ліцею Олегу Крутакову за запрошення, відкритість і теплу атмосферу. Окремо вдячна за нові знайомства, які точно матимуть продовження 🤝

⚡️ Взяти іпотеку під час війни?Звучить ризиковано, навіть без заглиблення в деталі. Але попит є. І він величезний. Це підтверджує і запит на програму єОселя, і те, як зростає вартість житла в умовно тилових регіонах.Проте ринок, який працює в умовах невизначеності та високих ризиків, не має головного — чіткості, прогнозованості і довіри.Банки обережні у кредитуванні, і це зрозуміло. Девелопери шукають обігові кошти і не можуть планувати. Люди, які інвестують у власне житло, очікують гарантій, що будинок буде добудований. Запити всіх сторін зрозумілі.Саме з цієї логіки ми рухаємось у парламенті.На засіданні Комітету з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування створено Робочу групу з удосконалення механізмів державної програми доступного іпотечного кредитування.Завдання — сформувати зрозумілу модель, де ризики керовані і мінімізовані. Один із базових інструментів, який використовується у світі, — ескроу-рахунки. Це механізм, при якому кошти покупця зберігаються на спеціальному рахунку і передаються забудовнику лише після виконання визначених умов. Таким чином формується баланс, що інвестор отримує захист, банк — контрольований ризик, ринок — прозорі правила взаємодії.Паралельно працюємо над питанням доступу до фінансування.Без довгих ресурсів іпотека не стає масовим інструментом. Саме тому йдеться про розширення фінансових можливостей і залучення нових джерел капіталу.Ці рішення — про баланс інтересів, для людей, які хочуть придбати житло, для бізнесу, який будує, і для держави, яка формує правила.

Головні рішення парламенту від 26 березня 2026 року✅ Законопроект №0348 про ратифікацію Угоди між Кабінетом Міністрів України та Федеральною Радою Швейцарії щодо співробітництва у процесі відновлення України;✅ Законопроект №13648 про фізичну культуру і спорт щодо визначення загальних засад впровадження та адміністрування публічних електронних реєстрів та інформаційно-комунікаційних систем;Документ сприятиме впровадженню та використанню цифрових технологій у сфері фізичної культури і спорту, що спростить процес взаємодії суб’єктів сфери фізичної культури і спорту між собою, знизить корупційні ризики та сприятиме прозорості цієї діяльності.✅ Законопроект №11481 про внесення змін до деяких законів України щодо збереження цінної історичної забудови в населених пунктах;Завдяки документу органи місцевого самоврядування та місцеві державні адміністрації в межах визначених законом повноважень зможуть встановлювати необхідні обмеження для власників та користувачів об'єктів цінної історичної забудови задля досягнення справедливого балансу між розвитком населеного пункту та збереженням його історичного середовища, що, в свою чергу, дозволить покращити інвестиційний клімат в населених пунктах та підсилити ідентичність міст України.

Вибори.Зараз це слово звучить інакше — важче, об’ємніше, з таким рівнем відповідальності, якого не було ніколи раніше в нашій історії. Провести вибори після війни означає не лише обрати владу. Це означає довести світу і собі, що Україна, попри все, залишається на світлій частині людства, де влада обирається народом.Але за цим формулюванням стоїть безліч конкретних і жорстких питань:❓ як голосуватимуть люди, якщо приміщення дільниці зруйноване?❓ хто працюватиме в комісіях, коли значна частина населення виїхала?❓ як пересуватимуться виборці, як проводити агітацію і забезпечувати контроль, коли території заміновані?❓ як забезпечити участь мільйонів біженців?❓ як зупинити інформаційні спецоперації, агентів впливу, які захочуть використати вибори як зброю проти нас?Як зрештою збалансувати та гарантувати право обирати і бути обраним незалежно від того, де знаходиться виборча скринька — в тилу чи за кілька кілометрів від окупантів? Занадто багато «як». І це питання, які не мають простих відповідей, швидких рішень і часто не мають консолідованого підходу.Але саме на них я разом із колегами та експертами шукала відповіді під час Форуму Громадянської мережі ОПОРА «Ключові виклики електоральної демократії після великої війни».У парламенті створена велика робоча група, до якої залучено понад 120 учасників. Паралельно працюють підгрупи, і я співголовую одну з них. Навіть у цьому відносно невеликому колі видно головне: є багато позицій, багато аргументів і часто — дуже різні бачення того, як мають виглядати ті чи інші рішення. Звісно, безумовний консенсус — вибори мають відбутися після завершення війни. І тут немає дискусії.Далі починається значно складніше — як зробити так, щоб ці вибори не лише відбулися, а були визнані чесними, безпечними і такими, яким довіряють.Це постійний пошук балансу.Між безпекою і доступністю.Між правами громадян і ризиками зловживань.Між швидкістю рішень і їх якістю.І цей баланс не знаходиться в один момент. Він формується через дискусії, різні позиції та складні рішення, які іноді не задовольняють нікого повністю, але працюють для всіх.

🏙 Український ринок оренди сьогодні існує одразу у двох реальностях. В одній — сучасні ЖК, мобільні застосунки, консьєрж-сервіси та суспільний запит будувати стосунки як у Європі. В іншій — домовленості “на словах”, відсутність правил і повна незахищеність для всіх сторін.Дикий захід, тільки з консьєржем і ремонтом “під Європу”.Там, де немає правил — з’являється тінь, а там, де є тінь — зникає довіра.І цифри це дуже чітко показують. Лише 900 громадян сплатили податки з оренди житла на всю країну. Саме стільки українців офіційно задекларували доходи від здачі житла у 2024 році. Не тому, що оренди немає, а тому що немає довіри і немає адекватної податкової ставки.Бо коли податок становить 23%, це не стимул до легалізації — це стимул залишатися в тіні.Але проблема значно ширша.Це не лише про податки. Це про відсутність зрозумілих правил гри для всіх учасників ринку. Про неврегульований статус рієлторів, де поруч існують і професійний супровід, і відвертий формалізм без відповідальності. Про систему, яка не встигає за тим, яким хочуть бачити ринок українці.Більше про те, які саме проблеми ми маємо і що потрібно змінити, — розповідаю в інтерв’ю для порталу «Нерухомість 24».

Вибори не починаються з початком виборчої кампанії — вони готуються значно раніше, на рівні рішень, які формують довіру до держави. І в цьому сенсі вибори — це не лише політичний чи політтехнологічний процес. Передусім це державницьке завдання, де ключове значення має здатність забезпечити чіткість правил, передбачуваність процедур і рівність для всіх учасників. Повоєнні вибори мають стати бездоганним екзаменом на здатність України витримувати демократичні принципи навіть у найскладніших умовах.Нещодавно у Києві відбувся круглий стіл, присвячений підготовці до перших національних повоєнних виборів в Україні. Захід організовано Центром політико-правових реформ спільно з Робочою групою Верховної Ради, яка напрацьовує комплексні законодавчі рішення щодо організації виборчого процесу в умовах післявоєнного періоду.У межах роботи цієї групи було сформовано сім тематичних підгруп, які охоплюють ключові напрями: безпеку, участь громадян за кордоном, права військовослужбовців, питання тимчасово окупованих територій, протидію дезінформації та адміністрування виборів. Підгрупа, яку я співочолюю разом із Головою ЦВК Олегом Діденком, зосередилась на питаннях виборчої інфраструктури та адміністрування процесу.До роботи було залучено понад 40 експертів, проведено близько десяти засідань та опрацьовано 23 пропозиції. Важливо, що всі рішення напрацьовувались у відкритий та фаховий спосіб, із залученням позицій Центральної виборчої комісії, народних депутатів та представників громадянського суспільства.Ключовим принципом, який закладено в усі напрацювання, визначено безпеку життя і здоров’я виборців та учасників виборчого процесу. Саме тому значна частина пропозицій стосується процедур реагування на надзвичайні ситуації, зокрема алгоритмів дій під час повітряних тривог, порядку призупинення голосування, транспортування та збереження виборчої документації.Окремий блок рішень стосується забезпечення якості даних у державних реєстрах. Актуальність інформації в реєстрі виборців є базовою передумовою для організації виборів, тому передбачено посилення міжвідомчої взаємодії та додаткові механізми уточнення даних.Також обговорювалися:🔹 зміни до законодавства щодо доступу виборців до інформації про кандидатів, зокрема розширення обсягу відомостей про доброчесність, зв’язки з державою-агресором та поведінку під час повномасштабного вторгнення;🔹 зміни до кримінального законодавства щодо розширення переліку правопорушень, які унеможливлюють участь у виборчому процесі;🔹 зміни до адміністративного судочинства, включно із запровадженням окремої процедури розгляду справ щодо приховування кандидатами важливих обставин;🔹 процедурні питання реагування на безпекові ризики під час голосування та діяльності виборчих комісій;🔹 питання, пов’язані з відповідальністю за маніпуляції з виборчою адресою та іншими даними в державних реєстрах.Водночас частина питань залишається предметом подальшої дискусії. Це стосується, зокрема, можливих змін виборчої системи, підходів до застосування цензу осілості та окремих аспектів інформування про кандидатів. Ці теми мають політичний характер і потребують ширшого обговорення на рівні всієї робочої групи.Окремо зафіксовано базову логіку проведення повоєнних виборів: спочатку президентські, далі — парламентські, із дотриманням чинних строків виборчого процесу та прив’язкою до завершення воєнного стану.Робота над законодавчими пропозиціями триває. Наше завдання — сформувати такі правила, які дозволять провести вибори організовано, безпечно та з належним рівнем довіри з боку суспільства.

Енергоефективність, децентралізація енергопостачання, модернізація інфраструктури — все це дуже тісно пов’язано з українською безпекою і стійкістю, з якими Україні необхідно активно працювати.Тому ці та інші питання обговорювали під час першого засідання Робочої групи при КМУ з питань фінансування сталого розвитку в межах міжвідомчої робочої групи з питань забезпечення досягнення Цілей сталого розвитку, яке відбулося на базі Офісу Конгресу місцевих та регіональних влад при Президентові УкраїниНа сьогодні наші громади вже зробили велику роботу щодо формування стратегій розвитку, затвердження комплексних планів просторового розвитку, також вони активно готують і подають проєкти в систему DREAM (до слова, там уже тисячі ініціатив: від відновлення житла до енергомодернізації та критичної інфраструктури).Та наступний важливий крок, щоб ці проєкти якісно реалізовувалися. Для цього потрібні доступи до фінансування та сучасні інструменти. Зокрема, «зелені» облігації та нові механізми залучення інвестицій.Паралельно маємо синхронізувати наше законодавство з європейськими стандартами у сфері енергоефективності та будівництва, адже це відкриває громадам більше можливостей для відновлення і розвитку.Та найбільш головне — люди. Мова про сильні команди в громадах, які здатні доводити проєкти до результату.Тому наше завдання як законодавців, зробити так, щоб у громад були і проєкти, і ресурси, і інструменти для їх реалізації. Впевнена, у синергії з урядом, громадами та міжнародними партнерами, нам вдасться перетворити наміри у реальні якісні зміни. Працюємо разом, щоб якнайшвидше бачити результат.