У будь-якої реформи є одна підступна ілюзія: після голосування за закон здається, ніби найскладніше вже позаду. Насправді саме після закону починається важка державна інженерія — імплементація, підзаконні рішення, процедури, інституційні механізми та контроль виконання.Про це говорили у Києві на засіданні Секції Асоціації міст України з розвитку деокупованих та тимчасово окупованих громад за модерації Маріупольського міського голови Вадима Бойченка. Одна з ключових дискусій була присвячена новому Закону «Про основні засади житлової політики» та тому, як перетворити його з нормативної рамки на працюючу систему.Ми справді зробили великий крок. Україна нарешті отримала сучасну законодавчу основу для соціального й доступного житла, оренди, лізингу, пільгового кредитування. Але закон — лише компас. Дорогу все одно треба прокласти.І саме тут виникає головний розрив між ухваленим законом і його реальним втіленням.Національна житлова стратегія досі не затверджена. Єдина інформаційно-аналітична житлова система не створена. Правила для операторів соціального та доступного житла ще не запущені. Частина громад, навіть за наявності фінансування, поки не має підготовлених земельних ділянок, мереж і чіткого бачення, де і яке житло розвивати.Саме тому житлова реформа зараз потребує синхронної роботи на кількох рівнях.🏛 Держава має дати правила і стратегію.🏘 Громади — визначити простір для розвитку.🏗 Бізнес — отримати зрозумілу модель участі.🤝 А всі разом — працювати з єдиними даними.Бо сьогодні питаннями житла займаються одразу кілька міністерств і відомств — Мінсоцполітики, Мінветеранів, Міноборони та інші. Але вся ця інформація досі не зведена в одному місці, а рішення часто ухвалюються на основі відомчих даних, а не єдиної картини по країні.Окремо говорили про роль громад. Житлова політика починається задовго до першого екскаватора. Вона починається зі стратегії розвитку, просторового планування, земельної ділянки, інженерних мереж і розуміння, кого громада хоче залучити та втримати.І для деокупованих, прифронтових та тимчасово окупованих громад це питання має особливу вагу. Бо житло тут безпосередньо пов’язане з поверненням людей, роботою, відновленням економіки і майбутньою життєздатністю територій.Можна роками говорити про повернення українців великими словами. Але люди ухвалюють рішення дуже конкретно:❓ Де я житиму?❓ Де я працюватиму?❓ Чи бачу я тут майбутнє для своєї родини?Тому житлова політика сьогодні — фактично інфраструктура повернення людей.Ми вже заклали фундамент. Тепер наше спільне завдання — не милуватися кресленням, а будувати поверх за поверхом.