Понад 600 тисяч українців перебувають у чергах на житло.Чергах, які не рухаються. Житло, якого не існує. Програми, які ніхто не реалізовує. Імітація житлової політики, закріплена в Житловому кодексі 1983 року.📆 Так, на календарі — 2025, а в житловій політиці — досі епоха застою. Не дивно, що вона давно перетворилася на вивіску без змісту.І саме це ми готові змінити.📘 Законопроєкт № 12377 запускає повноцінну модель соціального й службового житла, де житло — не привілей, а право.Що змінює цей законопроєкт:🔹 скасовує радянський кодекс і вводить єдині сучасні правила;🔹 запроваджує трирівневу систему стратегій — державну, регіональну та місцеву, щоб планування відбувалося не «на око», а на основі реальних даних;🔹 створює державний фонд соціального та службового житла, який щороку поповнюється і не може бути приватизований;🔹 визначає, що орендна плата залежатиме від доходу сім’ї й субсидуватиметься державою;🔹 запускає єдиний цифровий реєстр заявок — без кулуарного «просування»;🔹 передбачає квартири для тих, хто тримає країну: військових, медиків, освітян, рятувальників;🔹 гарантує прозорість, відповідальність і нову державну політику, яка працює для людей, а не на словах.Це також важливий індикатор для Ukraine Facility — європейської програми фінансування, яку Україна не має права втратити. Ухвалення законопроєкту — одна з умов подальшої підтримки з боку ЄС.Для тих, хто бажає дізнатися більше: 2 липня о 14:00 запрошую всіх зацікавлених на Zoom-зустріч з Асоціацією малих міст України, де розповім детальніше про № 12377 — нову філософію житлової політики, причини ухвалити закон саме зараз і роль муніципалітетів у впровадженні реформи. Україні потрібна не фікція житлової політики, а реальні квартири для реальних людей.