(Радію, наче дитина) 🔥🔥🔥Ооооооо! Це напевне найвредніший з моїх кошенят. Я до всіх своїх підлеглих відношусь, як до своєї родини. Але до нього було ставлення, як до власного сина. Бо лише Нікіта міг так філігранно виносити мозок дивлячись на тебе невинним поглядом по-дитячому кліпаючи очима. І в той же час, напевне вперше в своєму житті тоді влітку 2023 року я зустрів людину, для якої не існує слова «неможливо». Із великими труднощами і не без допомоги гарних людей (дякую вам щиро), вдалося перевести його з піхоти до ДШВ. Крок за кроком, але дуже швидко, Нікіта опанував навички керування важким нічним бомбером і як то кажуть, «Пішла жара». Поєднання якоїсь захмарної сміливості із юнацькою відчайдушністю дало результат. І не просто результат «для галочки». Окупанти із жахом чекали ночі, бо починали працювати «Шалені коти». Коли Нікіта бачив в камеру ціль, себто теплові сигнатури окупантів, вони були вже приречені.Пройшло багато часу. Напевне вже за тисячу бойових вильотів на його рахунку. І лише один Бог знає, скільки десятків, якщо не сотен «асвадабдителей», Нікіта разом із своїм екіпажем відправив до пекла. Божевільно радий за цього малого розбійника.Хоча, він далеко вже не юнак. Сержант. Десантник. Кавалер ордену «За мужність» III ступеню. Воїн яких ще пошукати треба… Перше фото: 08.11.2025Друге фото: 18.08.2023.Як кажуть, «Відчуйте різницю».