Рубрика Кубрика

Топ 24: А24Підбірка моїх улюблених фільмів студії, яка славиться дивним, химерним, провокативним кіно. Та просто втілює ідеї, які інші втілити не ризикнули.24. Екс Махіна (2015)Один з перших великих гітів студії, від майстру похмурого сай-фаю Алекса Гарланда.23. Сценарій сну (2023)Чергове нетривіальне перевтілення Ніколаса Кейджа, персонажа якого всі починають бачити у снах. 22. Леді птаха (2017)Це той пласт фільмів студії, де ніби нічого не відбувається назовні, але зсередини підіймаються водночас прості, але вічні теми. Тут – стосунки підлітки з мамою.21. Червона ракета (2021)Смілива комедія про екс-зірку порно, який повертається в рідне маленьке містечко. Головний герой інколи так бісить, що одразу і не скажеш чи це плюс чи мінус фільму.20. Зелений лицар (2021)Сюрреалістична казка-пригода з безліччю символів і образів на її шляху, яка лишає більше питань, ніж відповідей.19. Зелена кімната (2015)Драйвовий горрор про компанію молодиків, загнаних у пастку клубу зграєю панків нео-нацистів.18. Восьмий клас (2018)Ще одна трепетна історія дівочого дорослішання, але вже у погляді найкращого коміка сучасності Бо Бьорнема.17. Лок (2013)Півтори години в машині з Томом Гарді. Що може бути краще?16. Примарна історія (2017)Щемка повільна історія про втрату і час, із тендітною Руні Марою і Кейсі Аффлеком-примарою.15. Сонцестояння (2019)Одна з визначних точок в історії А24 – турбуючий і незручний літній етно-горрор Арі Астера з Флоренс Пʼю.14. Ворог (2013)Ранній Дені Вільнев, який примудрився зняти два трилери в один рік - Ворог і Полонянки. Хоч обидва видатні, але цей просто справжній майндфак.13. Вибач, крихітко (2025)Тогорічна дебютна робота Єви Віктор, яка дуже легкою і веселою кіно-мовою говорить про важливу і травмуючу тему.12. Все всюди і водночас (2022)Найбільш гучна робота студії, яка є зліпком нашого ультра-швидкого темпоритму сьогодення. 11. Чоловіки (2022)Знову Алекс Гарленд, на цей раз з шикарною Джессі Баклі, поринають у пекло найбільшого зла на планеті – чоловіків. 10. Кімната (2015)Камерна клаустрофобна сімейна драма з Брі Ларсон, яка отримала Оскар за свою переконливу роботу. Не плутати з Кімнатою Томмі Вайзо.9. Сусіди зверху (2026)Тут теж все відбувається майже в одній кімнаті. Нова робота студії одразу потрапляє на верхні позиції, завдяки універсальності теми і вибуховості акторського ансамблю, який її розігрує. 8. Лобстер (2015)Теж історія про стосунки, але в оптиці анти-утопічного фатального Йоргоса Лантімоса, з чудовим тандемом Колін Фарелл-Рейчел Вайз.7. Опинись у моїй шкірі (2013)Незрівнянна Скарлет Йоханссон в образі вбивчого іншопланетянина – це контраст, який вже жахає. Та у фільмі вистачає сцен, які жахатимуть ще більше. 6. Зона інтересу (2023)І одразу наступний фільм Джонатана Глейзера, який знімає кіно раз на декаду. Тут він детально і майстерно досліджує природу абсолютного зла. 5. Перша реформована (2017)Недооцінена робота Пола Шредера з вражаючим Ітаном Гоуком, який чомусь навіть не отримав і номінації за цю роботу. Потужний погляд на тему релігії та віри.4. Бруталіст (2024)Монументальний епік Бреді Корбета. Здається ми не бачили такої кінематографічності і масштабу історії з часів Форреста Гампа. 3. Маяк (2019)Шедевр від майстра історичних жахів Роберта Еггерса. Але ця його камерна історія вплинула на мене найбільше, бо саме обмежений простір найкраще накопичує напругу, яка приречена в якийсь момент вибухнути. Фільм має на мене магічний вплив: я ніколи його не передивлявся, але враження від нього у мене росте до сих пір.2. Марті Супрім (2025)З одного боку ледь не найменстримніша стрічка студії, але талановите поєднання жанрів і непередбачуваність фільма Джоша Сефді зробив його для мене миттєвою класикою. 1. Минулі життя (2023)Символічно, що серед численних шокуючих трилерів та схиблених горорів А24, ця тиха і ніжна історії кохання, якого не сталось, виявилась для мене найбільш резонуючою і вражаючою.Пишіть, хто опинився б на першому місці у вас?#кінотоп

Миколайчук OPEN оголосив переможців• Спеціальна відзнака журі (національний короткометражний конкурс) — «недоступні» (Кирило Земляний)•Приз журі (національний короткометражний конкурс) — «Коротка інструкція з розставання» (Варвара Заріцька)• Особлива відзнака від АМО Pictures — «Розкажи мені казочку» (Діана Анікеєва)• Переможець національного короткометражного конкурсу — «Природний баланс» (Олександр Миронюк)• Спеціальна відзнака журі (міжнародний повнометражний конкурс) — «Королева на морі» (Ланс Гаммер)• Приз журі (міжнародний повнометражний конкурс) — «Про людей і м’ясо» (Ян Джонхьон)• Спеціальний приз (друге місце) міжнародного повтометражного конкурсу — «Рок, трава й тачки» (Х. М. Кравіото)• Переможець міжнародного повнометражного конкурсу — «Про людей і м’ясо» (Ян Джонхьон)• Вибір глядачів у конкурсі музичних відео — «Лімб», Small Depo і Третя Штурмова (Софіко)• Приз журі у конкурсі музичних відео — «скажена собака», Oi FUSK (Ілля Дуцик).Кінофестиваль в Чернівцях офіційно закрито до наступного червня.

Сусіди зверху: запрошення, від якого (не)можливо відмовитисьреж. Олівія ВайлдСусіди зверху спустять з собою те, чим дідусь Фройд вважав сон – чого ви підсвідомо хочете або боїтесь. Або і те і інше.Ви навіть зможете подумати "боже, який сором", а самі підсядете ближче. Будете ніяковіти, але посміхатись.Після перегляду вам або одразу захочеться в гості, або ви завмиратимете при кожному шурхоті сусідів за стіною. Або і те і інше.Та головніше не те, що ви побачите, а те, на що спроможна ваша уява в моментах, які ви не побачите.Стрічка є інтерпретацією іспанського фільму Люди зверху (2020) для якого це вже сьомий римейк. Це пояснюється універсальністю теми "теревенів за столом, які пішли не за планом", серед яких Різанина (2011) та особливо у Ідеальні незнайомці (2016). Щоб ви розуміли, останні вже мають 33 (!) версій по всьому світу. Олівія Вайлд ефектно повертається після хайпового, але непереконливого Не хвилюйся, серденько (2022). Тут вона реанімує не лише режисерський талант, а і нагадує про акторський. Навіть найменшим рухом повіки вона видає яскраву реакцію, тож коли вона експресує на повну, це комусь може здатись ту мач. Але я вважаю що такий гротеск тут лягає чітко, як суфле в деку.Вона безумовно старається більше за інших, бо цей проект і був потрібен найбільше саме їй. Сет Роген набив драматичну руку (а може і ґулі) у своїй Студії (де вони і законектились з Вайлд), та приємно здивуються навіть ті, хто бачив серіал. Ну а стосовно подачі панчлайнів і сумнівів бути не могло – його жарти тут найсмішніші. Хоч з його персонажем десь можна на погоджуватись, але актор грає так тепло, що його хочеться обійняти. Пенелопа Крус випромінює диявольські феромони на все живе навкруги. Навіть оливки на столі починають пашіти, коли вона їх торкається. Її впевненість та влада підсилюється поштивістю партнера (Нортон). Ця вищість стає ще кумеднішою, якщо згадати, що у акторів по 4 номінації на Оскар, але в неї він є, а нього нема.Едвард Нортон звично для себе здійснив найбільшу трансформацію з усіх акторів, подолавши найбільшу дистанцію від себе до втіленного персонажа. Він досвідчено не перетягує ковдру на себе, генеруючи точні мовчазні оцінки та не очевидні акторські знахідки. Але шоустопером фільму все одно стає саме його монолог. Як вишенку на торті він вчергове демонструє своє володіння іспанською.Може бути незвично бачити Нортона і Рогена в одному фільмі, але насправді вони кентують вже більше 20 років. Дружина Едварда, Шона Робертсон, продюсувала 4 топових комедії Сета. Актори також разом веселились і в Повному розковбасі.Найважливіша наука в такому кіно – це хімія, і тут вона склалась до останньої сполуки. Актори багато репетирували, імпровізували, покращували сценарій, тому всі інтеракції вкрай живі і чесні. Хотілось лише десь підрізати початки-кінці сцен, без умовних 5-10 хвилин, фільм лише додав би в ефектності.Експозиція теж може відчутись затягнутою, але мене це лише більше саспенсувало до відповіді на питання, до чого ж це все призведе і як глибоко може зайти. Хоч я очікував, що стрічка в третьому акті піде на підвищення ставок, рішення Вайлд виконує іншу, терапевтичну функцію. Замість безучасного погляду на інших, вона змушує задуматись і про власні стосунки. Ледь не головною проблемою у людських відносинах стає порушення комунікації. Якщо все банально проговорити, рішення може зʼявитись навіть саме по собі, або опинитись на відстані витягнутої руки.Сусіди зверху вже у кіно. Респект за це Green Light Films. Ідіть і збудіться як слід.69 з 10#шопокіно

Сусіди зверху: до кого увійдеш ти?Тебе запрошено на вечірку до сусідів. Всього 4 гостей, кожен з яких займає свою кімнату. Зайти до одного, двох чи усіх по черзі? Вибір за тобою.Анджела. Кухня.Господиня метушливо порається із фуршетом, вона переживає стосовно успішності вечірки. Твоя поява лише посилює її хвилювання, бо вона готувалась до цього вечора спеціально для тебе. Трохи ініціативи, кілька доторків, і вона забуде навіть про суфле в духовці.Джо. Кабінет.Стіна ізкнигта диму це лише одна із перешкод на шляху до чоловіка хазяйки в його лігві. З оглядом на творчий хаос навкруги він рідко його полишає, тож тобі знадобиться неабияке терпіння, аби розбурхати його внутрішнього лева. Але з повним карт-бланшем методів для цього.Пінья. Спальня.Заходь, якщо наважишся. В тебе нема карт, яких вона не вгадає, нема фокусу, який вона не знає. Це – її територія. Ти маєш бути готовий віддати всю владу і виконати будь-яке бажання. Навіть із звʼязаними руками.Крук. Вітальня.Ти колись робила це на килимі? Спочатку може здатись, що жорстко, та вже за кілька миттєвостей стане ніжно, як ніколи. Ти не знала, що здатна на такі звуки. Ніхто тебе ще так не обслуговував. І я не про фуршет.

Історія іграшок 5: різниця між грою і розвагою Вихід чергового сиквелу закотить комусь очі від враження доїння історії, з якої в 1995 і почався Pixar. Але навіть якщо рахувати ультра-необовʼязкового Базза Рятівника (2022), то це "лише" 6 частина серії. Та як ми знаємо, безкінечність – не межа. Вже за два тижні Посіпаки і Монстряки доведуть свою франшизу до 7 мультів, а в наступному році стільки ж буде у Льодовикового періоду і Шрека (з двома Котами).До Іграшок, як первістка, все ж відчувається особливе ставлення, тому частка душі і талановитості триматиметься на достойному рівні, скільки частин би ще не вийшло. Про це каже і повернення в режисерське крісло самого Ендрю Стентона, який створив Волл•і, Немо і Дорі. Він і писав усіх Іграшок, окрім третіх.Зробити планшет антагоністом в 2010, (коли вийшла третя частина і перший iPad) ще б не встигли, але зараз це вже точно не виглядає, як нова загроза вихованню дітей. Хоч і функціонал девайсів зараз і росте нон-стоп. Чим спокушає малюків все більше вростати в онлайн, аби дорослі змогли побути офлайн. Батьки замітають пил дитячих капризів під килим гаджетів, але треба розуміти, що він лише накопичується, і колись там збереться ціла купа соціальних дисфункцій. Навчити людину спілкуватись з людьми може лише людина. При цьому технології тут не є якимось абсолютним злом (без них і цього б мульту не було б лол), а лише підсвічуються наслідки від зловживання ними. Ми бачимо, як багато люди пропускають, дивлячись в екрани, а не навкруги. Дітям (і не тільки) часто і до інтернету було складно подружитись у дворі, і соцмережі значно полегшують подолання цього першого кроку сорому і ніяковості. Та наступні все одно треба робити самотужки. Події паралельно розвиваються у трьох сюжетних лініях. Провідна тримається на ковбойці (ковгьорлці?) Джессі та її вимушеній пригоді у новий дім. Людським дитинчатам взагалі тут приділяється уваги, як ніколи раніше. Друга присвячена тим іграшкам, що лишились удома. Третя – це партія Баззів, яка лише туди прямує. Не зовсім зрозуміло, нащо ця лінія взагалі є, хіба що змалечку привчати дітей до дронів.Сподобалось, як основному Баззу додали кардинально фемінних рис. Так, у нас зараз на часі мужність та маскулізм, які тримають фронт. Але якщо ви думаєте що військові щойно не ходили на Fancon у няшних луках, то ходили. Другорядні класичні персонажі по типу Пана Картоплини, Динозавра Рекса, недавнього Виделика і навіть прадавнього Вуді дають дорогу новим іграшкам. Серед них центральними є тріо піонерів технологічного світу, яких завдяки щасливому випадку знов дістали із шухляди і зарядили другим життям.Серія хоч і розвивається, обростає новими жителями, та не дорослішає разом з глядачем, лишаючи основною аудиторією дітей. Але це не заважає новеньким постійно брати на кпини "стареньких" за їх вік.Хоч на мульт і варто йти з дітьми, та якщо у вас їх нема, то (не крадіть чужих) візьміть дитину у собі. Тут є де розчулитись і посміятись, навіть якщо ваш ковбойський капелюх прикриває потилицю, яка вже трохи блищить на сонці. Історія іграшок 5 відсьогодні у кіно.9 яблучок з 10#шопокіно

Стівен Спілберг: Топ 10День істини уже настав, тож саме час зробити підбірку моїх улюблених робіт режисера, який зробив неоціненний вклад у те, як виглядає кіно зараз. Він і є кіно. Дивлячись на його багату і строкату 55-річну фільмографію помічаєш лише одну спільну рису – в ній нема поганих фільмів.10. Особлива думка (2002)Один з моїх перших походів в кіно не може не лишити особливу згадку. Та і зараз цей фільм виглядає добре, а тоді лише підняв планку сай-фай, який в ті роки завдяки новим технологіям бурхливо розвивався.9. Іншопланетянин (1982)Не фанат космічного вектору режисера, але цей фільм в першу чергу досліджує на далекі простори галактики, а глибини вашого серця. Дуже сентиментальна та добра картина, яка викличе емоцію навіть у задубілої горбушки хліба.8. Дуель (1971)Свій дебют режисер зняв всього у 25, але вже тут показує майстер-клас по саспенсу. Талановитий режисер може витягнути посередній сценарій, але поганий режисер може занедбати і геніальний. І тут юному Спілбергу вдалося зробити справжній атракціон із сумнівної ідеї "чоловіка переслідує вантажівка".Цікаво, що в той же рік вийшла і Зникаюча точка, де теж тачки ганяють по трасі, і Французький звʼязковий, де зняли може найкращу погоню в кіно.7. Щелепи (1975)Фільм, який змінив історію кіно. Він започаткував таке поняття, як літній блокбастер, яке існує і досі. Навіть більше – до цього фільму люди не боялись акул. Думаю, якби режисер лишився у трилері, він став би Гічкоконоланом на максималках, але хто ж його утримає в одному жанрі, чи хоча б в одному світі.6. Впіймай мене, якщо зможеш (2002)Один з "найскромніших" проектів, який став найпопулярнішим. І як на мене він в повній мірі відкрив світу талант Ді Капріо. І при цьому він вийшов в один рік з Особливою думкою. Зараз якщо хтось і замахується знімати не два фільма в рік, а бодай один щороку, то виходить повне гуаданьїно. 5. Врятувати рядового Райана (1998)Впевнений, цей стоятиме у багатьох повище, та я просто не люблю воєнні фільми. Та це точно ледь не найкращий представник цього жанру. І заперечувати його блискучі переваги, як та сама сцена у Нормандії, неможливо. 4. Термінал (2004)Такий камерний, теплий і ламповий Спілберг – мій улюблений. Черговий доказ, що йому не потрібні спецефекти, аби вразити глядача, бо на першому місці завжди є і буде історія.3. Індіана Джонс в пошуках втраченого ковчега (1981)Священний Грааль пригодницького жанру, який ділить пальму першості хіба що з Піратами Карибського моря. І ця, і франшиза досі жива, як би цього вже не хотіли глядачі, а особливо Гаррісон Форд. Але загальні збори обох 9.3 млрд, "всього" на лярд менше, ніж у його друга Лукаса за ЗВ. Але тільки якщо брати фільми, бо так можна відкрити ящик Пандори.2. Парк Юрського періоду (1993)Ідеальне кіно. Розважає, дивує, смішить, розчулює. Його можна дивитися будь з ким. А саундтрек! Та ти шо. Божевільніше тільки те, що і друге, і перше місце теж вийшли в один рік.1. Список Шиндлера (1993)Завжди ставлю цей фільм в приклад, коли мова заходить про ігрові фільми про війну, які у нас вже багато знімають. Я розумію, що потреба в рефлексії є вже. Але справжні шедеври можна зняти лише набагато, набагато пізніше завершення таких подій. І лише тому, кому ця тема болить так само, ніби вони стались учора.#кінотоп

Павук-Нуар (2026): My body is a Cage8 епізодів (Prime Video)Цей відгук можна прочитати в кольорі і чб (в коментах). Цікаво буде побачити статистику по переглядах, але переконаний, що більшість все одно дивилось в усіх кольорах. Мені було достатньо двох, хоча обидві версії виконані дійсно неймовірно. Та саме чб створює відповідну нуарну атмосферу, і численні кадри працюють найкраще саме в монохромі. Розставлені усюди голландські кути роблять вас висячим зі стелі павуком. У серіалі є дві сцени, які просто Еммі-рівня і absolute cinema. Шість епізодів зняв оператор, який робив Пінгвіна, два – який робив Малголланд Драйв, тому в нуар хлопці вміють. В порівнянні з першим Павук-Нуар істотно легший, розважаючий та самоіронічний. До самого жанру тут віднеслись серйозно, всі омажі виглядають як поважливе підняття капелюха, ніж архаїчні кліше. У "павучих" відсилках теж вчувається тепле ставлення до франшизи.Багатолінійність сюжету, що теж риса жанру, на жаль не зробила шоу непередбачуваним в його поворотах. Думаю, сам факт реалізації проекту, який народився із епізодичного персонажу в мульті Навколо Всесвіту (2018) вже було достатньо ризикованою для студії авантюрою, аби ще експериментувати зі сценарієм. Тим паче для ґіків це і так достатньо артовий проект.Стрибок від 10 хвилин озвучки у двох мультах до 8 епізодів в плоті-крові здійснив і Ніколас Кейдж. У свої 62 він виглядає та грає так само, як і всі 40 років своєї карʼєри: на топовому рівні з фірмовою дрібкою шизанутості. Він ніби блендер, в якому міксується драма, комедія і скажинка, яку має тільки він.Його образ можна було б порівняти з Бердменом, де Майкл Кітон, який колись був Бетменом, отримав другу молодість після тривалої паузи. От тільки Кейдж, який був Примарним вершником (і майже став Суперменом у того ж Тіма Бертона), ніколи нікуди не зникав. Лише жанри міняв, як федори. В цьому шоу він має цілих чотирьох антагоністів, але обʼємними у всіх них є лише кендюхи. На чолі з типовим, але харизматичним мобстером Бренданом Глісаном, Павука жучать троє суперзлодіїв-представників робочого класу. Сподівався, що в кінці і мафіозі виявиться мутантом, але на жаль. Лінія з мером міста також не мала істотного розвитку, існуючи ніби лише через закони жанру. Але картинка (особливо на стримінгу в 4К, де видно кожну краплю на лобі і бриж на асфальті), Кейдж, дитяча любов до нуару та нетривіальне рішення для супергероїки вартували цих годин. 8 павутин з 10#шопокіно

Backrooms: Залаштунки (2026): идут ен торовопреж. Кейн ПарсонсЛише якихось 7 років тому на форумі 4chan зʼявляється ця пікча. Кріпіпаста почала нарощувати нові шари, а коридори – нові рівні. На початку 2022 року 16-річний Кейн Парсонс під ніком Kane Pixels викладає на Ютуб відео The Backrooms (Found Footage), до якого згодом додає нові серії.Всього через 4 роки виходить його повний метр з топовими акторами за 10 лямів, і він стає наймолодшим режисером А24. В мережі вже жартують, що Кейн лише народившись вже крикнув "Почали!", сценарій написав ще в утробі матері, а ідея фільму зʼявилась ще до того, як його батьки познайомились.Та якщо серйозно, як такому юному режисеру без досвіду вдалось успішно вийти на абсолютно інший рівень? Табун продюсерів на чолі з Джеймсом Ваном (Пила, Закляття, Астрал)? Під час зйомок вони рідко торкаються креативних питань. Основний творчий співучасник на майданчику – це оператор Джеремі Кокс. Але ж і той молодий хлоп, в якого це поки найбільший проєкт. Хоч він і працював на трьох фільмах Оза Перкінса, тож уміє в горрор. Разом вони досягли в хорошому сенсі химерної картинки. Кути-ракурси-перспектива-кольори – все спрямовано на те, щоб не лише залаштунковий, а і реалістичний світ мав сюрреалістичний ефект. На тих же проєктах Перкінса працювали і монтажер, і композитор фільму. Ще одним будівником жовтих просторів став сценарист Вілл Судик, який до цього працював лише в серіалах (Батьківщина, Світ Дикого Заходу і Еш проти зловісних мерців). Я перелічую так багато імен, бо це хороший приклад команди, в яку всі потрапили не через імʼя, а завдяки таланту. Та на кожному з перерахованих департаментів Кейн Парсонс робив власний значний внесок. Веб-серіал він робив власноруч, тож набив руку в усіх аспектах створення хоч і маленького, але кіно.Мені дуже подобається ідея залучення у горрори таких сильних акторів. Раніше було природніше кастингувати ноунемів, аби історія виглядала реалістичнішою. В піджанрі знайденої плівки це була взагалі аксіома. Але часто якраз непереконлива гра акторів і руйнувала віру. Тут же Чевител Еджіофор та Рената Реінсве по-справжньому тащать. І хоч остання перебуває на піку карʼєри, будь-які асоціації з іншими ролями розбиваються об тотальну інакшість сетингу. Їх затвердила кастинг-директорка Вітні Хортон, яка зібрала команду Ілюзії обману. Також вона затвердила в Марсіянина Метта Деймона та Джессіку Честейн, що мені завжди було дивно, бо ці актори щойно були в Інтерстелларі.Залаштунки є метафорою підсвідомості. Чим глибше в них заходиш, тим страшніші таємниці в них ховаються. Коли подивитесь фільм, зверніть увагу, як героя зжирають після того, як він змирився і відмовляється мінятись. А героїня в свою чергу рятується, коли розбиває символ, який тримав її з минулим. Єдиний вихід із Залаштунків – навчитись відпускати і жити далі. Якщо цей вихід існує.Автор називає головним джерелом натхнення гру Портал та серіал Пан Робот. Та я хочу вам порадити книгу Дім листя (2000), яка доволі вичерпно і геніально висловилась на тему лімінальних просторів. Якщо вам вдасться її знайти. Також на цю тему є шедевральне відео про моторошну карту в грі Doom, створену невідомим юзером. Його шукати не треба, ось воно.Концепт відкриває лімінальне вікно можливостей А24 для створення кіно-франшизи. Бокс-офіс, думаю, відкриє і двері. Попри те, що у студії був лише один прецендент (Х/Перл/МаХХХін), лор Backrooms має занадто шалений попит і велику фан-базу, аби обмежитись одним повним метром. За кілька років вже вийшло десятки інді-ігор, та і сам веб-серіал Парсонса взагалі-то ще не завершено. Камон, це ж безкінечні коридори, хто їх зупинить. 7 лімінальних балів з 10.#шопокіно

Канни 2026: Обісраний Андрєй Звягінцев і румунський камбекЖурі цьогоріч очолив Пак Чхан Ук. До його складу увійшли Хлоя Джао, Демі Мур, Стеллан Скарсгард, Пол Лаверті, Лора Вандель та Ісаак де Банколе.Через 19 років після своєї стрічки 4 місяці, 3 тижні і 2 дні румунський режисер Крістіан Мунджіу вдруге отримав Золоту пальмову гілку, за Фіорд з Ренатою Реінсве та Себастіаном Стеном. Улюбленець набережної Круазет (5-й представленний фільм, 4-й приз) росіянин Звягінцев отримав Гран Прі за фільм Мінотавр – другу за вагою нагороду фестивалю. Всю промову він присвятив "господіну президенту", який не дивиться трансляцію, бо має "гораздо важнее дела". Читаючи з телефона, він шанобливо просив диктатора припинити війну. Тому що про це мріють мільйони людей "по обе стороні сопрікосновенія". Яким треба бути делулу, аби думати що на пʼятий рік війни путіна їбе думка якогось режисера. Але треба визнати інше. Після вторгнення Америка спочатку реанімувала фільми про росіян Анорою, тепер Європа глорифікувала самих росіян Мінотавром. Для всього світу "хороші рускіє" тепер остаточно легітимізовані. А отже відтепер у кіно їх буде тільки більше.

Після полювання (2025)реж. Лука ГуаданьїноНарешті подивився останній фільм з Ендрю Гарфілдом, а отже варто освіжити рубрику #гарфілдофон.Нагадаю, це де я дивлюсь усі фільми з актором, і до багатьох з них написав відгук, включно з Топ-10 його акторських робіт. Цю стрічку я відкладав, як міг, бо по оцінкам бачив, що видовище буде на любителя. Особливо як не фанату творчості італійського режисера. І цей фільм, як на мене, зруйнував саме він. Купа дивних експериментальних рішень нагадували показ дипломних робіт в Карпенка. Домінування форми, пошук нетривіальних прийомів – все це не робило фільм цікавішим, а лише розвалювало його і так рваний темп.При цьому у фільмі досліджується актуальні теми. Культура відміни і надмірна толерація всього. Чи це бумери були занадто загрубі, чи це зумери створили собі тепличні умови, і лише питання часу, коли реальність їх наздожене? Саме такі сіри зони цікавлять хороших авторів, яким важливіше поставити правильне питання, ніж дати на них відповідь. Та не всі питання варто слухати 2 години 20 хвилин.Саундтрек написали Трент Резнор та Аттікус Росс. Геніальний дует, який ще з 1989 валить індустріальний рок, і при цьому створює холодний темний ембіент для Дівчини з тату, качове техно для Суперників і чутливі мелодії для піксарівської Душі. Та це було найдивніше, що я від них чув. Музика не лише лунає на першому плані, а і постійно йде в контрапункт з візуальним рядом.Але актори тащать. І в таких камерних історіях все тримається лише на них, сценарії та атмосфері. Постер пропонує колаж з чотирьох головних героїв. Але половина часу забирає блискуча Джулія Робертс. Ще третину вириває Гарфілд. Ще 15% забирає "жертва" історії Айо Едебірі, і решта 5% лишається Майклу Стулбаргу, який все одно примудряється красти кожну зі своїх нечисленних сцен.Ендрю продовжує пробувати щось нове, надаючи перевагу маленьким, але глибоким історіям, ніж великим, але пустим проектам. Тут він вперше грає роль альфа-хижака. Чи є він антагоністом лишається на розсуд аудиторії. Та навіть незвична борода не робить його настільки дорослим, наскільки він хотів виглядати. Та грає він зріло, хоча я не пригадаю фільма, в якому він не плакав. Та за цю вразливість ми його і любимо.Фільм: 6/10Ендрю: 9/10