Президент Зеленський заявив, що «Україна не зможе перемогти та вистояти, якщо США офіційно займуть позицію на боці Росії». І додав, що підтримка РФ з боку США стане історичною помилкою та великою трагедією.
Проблема в тому, що в історії США гарні стосунки з Росією – давня традиція. Під час Громадянської війни, Російська імперія рішуче підтримала північні штати. Навіть у 1863 році направила в Нью-Йорк свою ескадру, в т.ч. і для демонстрації сили британському флоту, раптом той схотів би атакувати Північ (Британія з економічних міркувань симпатизувала Півдню, і певний час зберігалася загроза її вступу у війну проти Союзу).

В 1900 росіяни і американці разом штурмували Пекін під час придушення Боксерського повстання. В Першу й Другу світові війни воювали на одному боці, попри ідеологічні розбіжності. Навіть в часи Холодної війни, коли загроза ядерного конфлікту буда дуже гострою, обидві сторони нерідко схилялися до розрядки. Недарма Хрущов їздив у США, а Ніксон – у Москву. Так, з обох боків тоді вистачало фанатичних гарячих голів, але вирішального впливу вони не мали. І так далі, і тому подібне.

Тому коли Трамп розмірковує, на кого робити ставку – чи то на РФ, яка контролює величезні території та природні запаси і потенційно є для нього прибутковим ринком і вигідним бізнес-партнером, чи то на Україну, яка бореться за своє існування, то вибір для нього очевидний. Нас він не бачить серйозною силою, недарма, дуже швидко забув про угоду про надра, з якою носився два роки тому.

Ба більше, при бажанні, Трамп може довести свою думку історичними прикладами. Тому жодної помилки чи трагедії для Трампа і його оточення тут немає. І не буде. Навпаки, прослухавши чергову путінську лекцію про печенігів, буде казати про «історичну справедливість».

На наше щастя не всі в США підтримують цей курс. Так що ще трохи «американський корабель української підтримки» пропливе, невідомо лише, як довго. Проте потенційно треба готуватися до відходу від США та пошуку альтернативних шляхів для отримання тих плюшок (на кшталт розвідданих, чи Старлінків), які ми від них маємо. Інше питання, чи зможуть наші очільники це зробити.